Екс-посолка США в Україні Марія Йованович говорить про необхідність постачання далекобійних озброєнь Києву та відповідальності Росії за військові злочини в інтерв'ю «Голосу Америки»

Марія Йованович – посолка США в Україні з 2016 по 2019 рік, яка також у минулому очолювала посольства Сполучених Штатів у Вірменії та Киргизстані, а тепер працює у Фонді Карнегі за міжнародний світ – побувала на початку вересня у Києві. Екс-дипломат розповіла Російській службі «Голосу Америки» в ексклюзивному інтерв'ю про те, яким вона знайшла українське суспільство воєнного часу, а також висловилася з приводу допомоги, яку Захід може надати українському народові у боротьбі з російською агресією.

Данило Гальперович: Ви побували в Україні зовсім недавно – розкажіть, що ви встигли побачити?

Марія Йованович: Моя поїздка була дуже недовгою, близько 48 годин, але ми змогли за ці 48 годин відвідати та побачити багато місць: ми були в Києві, ми відвідали Бучу – місто, яке було окуповане російськими силами, після чого там виявили сотні людей. які були вбиті, зґвалтовані, замучені, і тіла там і досі знаходять. Ще ми поїхали в Ірпінь, також передмістя Києва, яке стало дуже відомим після відеокадрів з людьми, які намагаються перетнути міст, який буквально висів на залишках арматури – пенсіонери, люди на ношах, жінки, які везуть дітей у візках, намагалися евакуюватися, а російські війська всі ще продовжували обстріл, це просто шокувало.

Отже, ми побачили Бучу та Ірпінь, а потім була конференція у Києві, яка була дуже цікавою: це була «Ялтинська конференція з економічної стратегії», яка проводиться щороку з 2004 року для підтримки ідеї членства України в ЄС. Вона проводилася спочатку в Ялті, а потім, на жаль, із 2014 року через незаконну анексію Криму Росією була перенесена до Києва, і з того часу вона проводиться у Києві. Це було дуже показово, це продемонструвало, що навіть цього року можна насправді проводити міжнародні конференції у Києві, що вони можуть бути продуктивними та що їх можна організовувати відносно безпечно. І тому там було багато українців, багато людей з інших країн, ми обговорювали ситуацію в Україні в усіх напрямках економіки та безпеки.

Д.Г.: Ваша поїздка збіглася з приїздом держсекретаря Блінкена до Києва, його та ваші візити були якось пов'язані?

М.Й.: Ні, це був окремий візит – держсекретар Блінкен був там за день до нашого приїзду. Наскільки я знаю з преси, його поїздка була дуже успішною з погляду надання відчутної підтримки Україні не лише самим фактом його присутності там, і не лише на словах, а й щодо інформації про черговий пакет допомоги у сфері безпеки для України. Так що моя поїздка була ніяк не пов'язана з його візитом.

Д.Г.: Ви як екс-посол США в Україні берете участь у політичних кроках на українському напрямі, чи ваша роль тепер – це роль експерта?

М.Й.: Я пішла з Держдепартаменту у 2020 році і продовжую публічно виступати на теми України та Росії, говорити про важливість підтримки України Сполученими Штатами та іншими західними країнами. Це не просто якась країна на периферії Європи, до якої ми не маємо справи. Ми допомагаємо Україні не лише з доброти – ми робимо це тому, що це стосується нашої національної безпеки. Якщо Росія переможе в Україні, вона продовжить своє просування. Володимир Путін у своїх численних статтях, на прес-конференціях, на різних нарадах його Ради безпеки ясно давав зрозуміти, що має дуже великі амбіції, і що він дивиться не лише на Україну, а й на інші країни за межами України. Якщо Путін досягне успіху, то він продовжить свої дії, і також надихне інших диктаторів по всьому світу. І це зробить світ менш безпечним не лише для українців, не лише для людей, які мешкають у центральній Європі та інших країнах колишнього СРСР, а й у західній Європі та США.

Д.Г.: Що важливого та нового ви побачили в Україні порівняно з тим часом, коли були там послом?

М.Й.: Коли я зараз приїжджала в Україну, я була дуже рада побачити, що багато моїх старих друзів і колег перебувають у нормальному стані, принаймні фізично. Це було чудово. І мене як людину, яка спостерігала за Україною протягом десятиліть, вразило те, що це – повністю мобілізоване суспільство. Кожен бере на себе частину військових обов'язків, хоч би якими вони були. Деякі люди їздять світом, розповідаючи про події в Україні та отримуючи підтримку від іноземних політиків у справі допомоги Україні; хтось воює на фронті; хтось водить машини швидкої допомоги чи розносить їжу пенсіонерам. Це неймовірно мобілізоване суспільство. І, ви знаєте, мене знову вразила сміливість, цілеспрямованість, а також впевненість українського народу в тому, що він переможе будь-що-будь. І це було до того, як ми отримали новини про наступ у районі Харкова та на Донбасі.

Д.Г.: Якщо говорити про цей наступ – якою була ваша реакція, і як далі, на вашу думку, розгорнуться події?

М.Й.: Цей наступ, коли українські військові з величезною швидкістю брали райони, на захоплення яких російським військовим знадобилися місяці (а українці брали їх за дні, а іноді й за години), був новиною, яка викликає справжню ейфорію. Але я маю сказати, що українці, будучи задоволеними таким розвитком, також сприймають це з належним спокоєм, бо знають, що це не кінець. Всі сподіваються, що, можливо, це поворотний момент і ознака того, що все розвиватиметься ще краще, але ніхто не відчуває жодної хибної самовпевненості, тому що вони розуміють - це займе набагато більше часу. Що буде далі? Я думаю, що українці спробують утримати території, які вони звільнили, їм потрібно це зробити. Вони також розуміють, що їм потрібно продовжувати наступ, і вони, я думаю, хочуть рухатися вперед для прориву лінії російської армії так швидко, як зможуть, але вони хочуть зробити це розумно. Вони не хочуть бути надто квапливими, їм потрібно впевнено боротися, відвойовувати території та утримувати ці території. І я думаю, що вони хочуть зробити якнайбільше до настання зими.

Д.Г.: Зараз міжнародне співтовариство збирає дані про російські воєнні злочини та звірства в Ізюмі – вже після того, як були Буча, Маріуполь, Харків, Краматорськ та багато іншого. Наскільки важливо, щоб Кремль поніс за це покарання?

М.Й.: Я вважаю, що закликати до відповідальності Росію за ці злочини необхідно, і не тільки Путіна, якщо він колись буде для цього доступний, і не лише його вищих генералів, а й усіх тих, хто вчинив ці воістину огидні воєнні злочини. Їх усіх потрібно притягти до відповідальності для того, щоб українці могли жити далі, знаючи, що правосуддя вчинено та справедливість відновлено щодо їхніх загиблих співвітчизників. Також це потрібно зробити для того, щоб росіяни зрозуміли, які злочини відбувалися від їхнього імені. І найбільше це важливо для майбутнього: якщо Росія не буде притягнута до відповідальності за весь той жах, який вона творить в Україні, це практично стане запрошенням для Володимира Путіна зробити те ж саме в інших місцях. Якщо немає наслідків, то чому не робити те, що хочеться? Жити в такому світі я точно не хотіла б, і це не той світ, де ми були б у більшій безпеці. Тому я думаю, що нам треба думати і про майбутнє, і в цьому сенсі відповідальність є критично важливою. У якій формі? Що ж, це гарне питання, і я думаю, що зараз він обговорюється багатьма експертами. Ви знаєте, що нещодавно на конференції у Києві українською стороною було запропоновано, що, можливо, найкращий шлях до вирішення – це створення спеціального комітету з розслідування агресивної війни Росії проти України та судового переслідування людей, які в ній брали участь у цьому.

Д.Г.: В Україні військові та політики почали говорити про звільнення Криму за допомогою військових дій – як ви до цього ставитеся?

М.Й.: Моя особиста думка: Крим – це Україна, так було десятиліттями, насправді він перебував у руках українців довше, ніж у руках росіян, і я думаю, що це українські землі, які мають повернутися до України. Я підтримую міжнародно визнані кордони України у 2014 році, які включають Крим.

Д.Г.: Наскільки важливою єдність Заходу в діях з підтримки України? Ми бачимо, що, наприклад, Угорщина не схильна діяти рішуче, тоді як країни Балтії дуже активні.

М.Й.: Я думаю, дуже важливо, щоб союзники та партнери були єдиними. Я думаю, що ця єдність – дуже важлива зброя, одна з найважливіших, і сила, з якою Захід виступає проти цієї агресивної війни, проявляється у спільній роботі. Це не означає, що ми всі робимо те саме, в один і той же час. Різні партнери мають різні можливості та різні потужності, але я думаю, що збереження цієї єдності є важливим, і я думаю, що президент Байден зробив справді хорошу роботу, очоливши групу західних країн у підтримці України.

Д.Г.: Ви працювали дипломатом у Москві в середині 1990-х, дуже уважно стежили за російською політикою та суспільством, я був тому свідком. Як вам здається, чому Росія з нерівної, але очевидної демократії того часу перетворилася на імперсько-мілітарну диктатуру 2020-х?

М.Й.: Знаєте, це дуже гарне питання. Я думаю, багато істориків та політологів дивитимуться на цей відрізок часу ще довгі роки. Я думаю, трансформація у Росії була дуже швидкою. Це було дуже і дуже важко для багатьох людей, які ніби залишилися на узбіччі і зіткнулися із сумішшю з найгірших явищ часів Радянського Союзу та найгірших явищ капіталізму, від яких вони були ніяк не захищені. І в міру розвитку подій сильні та безжальні в Росії, але не тільки в Росії – і в Україні, і в інших країнах – скористалися змінами та пробілами в законах, відсутністю законів, щоби формувати та контролювати все, пов'язане з економічною сферою. Жодної відповідальності за це не було, і тому люди переважно розкрадали державні підприємства, але це не було незаконно, бо проти цього не було закону. Чи робить їх дії правильними? Ні. І росіяни це знали. І це створило ґрунт для того, щоб така владна людина, як Путін, вийшла на перший план. На початку 2000-х, коли він став президентом, він методично почав консолідувати владу, переслідуючи журналістів і медіа, потім переслідуючи олігархів, переслідуючи громадянське суспільство. Він робив крок за кроком, поки ми не отримали суспільство, яке зараз є в Росії – суспільство, яке було досить безжально пригнічене, і продовжує гнітитися.

Д.Г.: Що ще можуть зробити США прямо зараз, щоб допомогти Україні?

М.Й.: Я думаю, що нам прямо зараз потрібно розглядати та надавати всю можливу підтримку – не лише для того, щоб Україна могла вистояти, а й для того, щоб Україна могла перемогти. Перемогти, бо цей бій не лише для України, це і наш бій – США, Заходу, бо якщо Росія переможе, це буде інший світ. Це буде гоббсівське «хто сильніший, той і правіший», маленькі країни будуть просто змушені підкорятися всьому, чого хочуть великі країни, і це зробить усіх нас менш захищеними, менш квітучими та менш вільними.

Отже, ми маємо надати Україні все, що можемо, в сенсі забезпечення безпеки, і це означає постачання більш далекобійних систем, які могли б завдавати ударів на велику глибину і досягати Криму, а також інших місць. Це також стосується допомоги українцям у мобілізації їхньої оборонної промисловості, але також і нашої власної оборонної промисловості, яка поки що взагалі не перейшла на військовий режим роботи. Інше, з чим треба допомогти, – це системи протиповітряної оборони. Російські військові, не досягаючи успіху у своїх боях з українською армією, роблять своїми цілями цивільних осіб та громадянську інфраструктуру, чи то дамби, газопроводи чи електромережі, чи то в Харкові, чи десь ще. Це ганебно, і я думаю, що західні країни можуть постачати більше систем ППО, щоб захистити цю критично важливу інфраструктуру від російських ударів. Отже, я думаю, що ми маємо робити все, що можемо, і так швидко, як тільки можемо, щоб Україна перемогла у боротьбі проти російської агресії.

Велика Британія та її західні союзники не повинні зважати на ядерні погрози президента Росії Володимира Путіна на тлі проведення так званих "референдумів" на окупованих українських територіях та оголошення часткової мобілізації. Про це британська прем'єрка Ліз Трасс оголосила в інтерв'ю CNN.

"Ми не повинні слухати його на бряцання зброєю й фальшиві погрози. Натомість ми маємо продовжувати накладати на Росію санкції й підтримувати українців", - підкреслила Трасс, закликавши демократичний світ протистояти "автократичним режимам".

Під час своєї першої закордонної поїздки на цій посаді для виступу на Генасамблеї ООН у Нью-Йорку Трасс також зустрілась із президентами США Джо Байденом та Франції Емманюелем Макроном, нагадує Reuters.

В інтерв'ю голова британського уряду також заявила, що Путін лише ескалює своє повномасштабне воєнне вторнгення до України тому, що програє й зробив стратегічну помилку: "Я думаю, він не очікував сили відповіді від вільного світу".

Тим часом, США укотре застерігли Росію від використання ядерної зброї проти України й повідомли Кремлю, що відповідь буде "рішучою", - заявив телеканалу NBC радник Білого дому з питань нацбезпеки Джейк Салліван. "Якщо Росія перетне цю межу, для Росії будуть катастрофічні наслідки. США відповість рішуче", - сказав Салліван, але не уточнив, до яких саме дій може вдатись Вашингтон.

Дивіться також:

Ядерний шантаж Путіну нічого не дасть. Грозєв, Стент, Файфер - про ядерні погрози, анексію та мобілізацію

Раніше "Голос Америки" повідомляв, що за інформацією The Washington Post, представники Сполучених Штатів як у публічних заявах, так і через непублічні канали протягом кількох місяців непублічно підкреслюють неприпустимість використання ядерного арсеналу, але застереження роблять "навмисно розпливчастими", "щоб Кремль непокоївся про те, як Вашингтон може відповісти".

Нагадаємо, на початку тижня у своєму зверненні до учасників 77-ї сесії Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй президент США Джо Байдензакликав зробити все, щоб відвернути загрозу ядерної війни: "Ядерну війну неможливо виграти, і її ніколи не можна починати".

У телезверненні 21 вересня Путін заявив, що "за загрози територіальної цілісності Росії ми використовуємо всі методи, включаючи ядерну зброю".

Чимало експертів сумніваються у тому, що російський президент дійсно готовий використати ядерну зброю для псевдо захисту анексованих українських земель після фіктивних "референдумів". Сам Путін наполягав, що це "не є блефом", проте оглядачі кажуть, що таким чином Кремль піднімає ставки перед обличчям програшу в останньому українському контрнаступі.

"Війська, які мобілізуються, навряд чи зможуть змінити хід битви, особливо враховуючи час, потрібний армії, щоб їх належним чином підготувати", – пише New York Times. А Україна та її західні прихильники "не поступилися минулим ядерним загрозам Путіна і не виявляють жодних ознак схилитися перед новими". Тож у Росії залишиться простір для пошуку врегулювання, "якщо вона зрозуміє, що зазнала невдачі і в цій останній спробі отримати перевагу".

Опитані "Голосом Америки" експерти також сходяться на думці, що шляхом ядерного шантажу у Путіна не вийде досягти своїх цілей, й вони вважають, що західні країни повинні продовжувати свою санкційну політику щодо Москви й підтримку України.

У статті використано матеріали CNN, Reuters, NBC

Експерти кажуть, що західним країнам не слід змінювати тактику через можливість оголошення захоплених Москвою українських областей територією Росії.

Володимир Путін, виступивши з промовою про «часткову мобілізацію» та гарантію визнання майбутніх сепаратистських «референдумів» на захоплених Росією територіях сходу України, спробував підвищити ставки у своїй боротьбі із Заходом, а також ще більше закрутити гайки всередині країни, поставивши її на військові рейки.

Нічого з того, чого російський лідер намагається досягти цими кроками, у нього не вийде – таких висновків приходять експерти, з якими про цілі останніх дій Путіна поговорив «Голос Америки».

Ядерний блеф Путіна є саме блефом – вважає журналіст-розслідувач проекту Bellingcat Христо Грозєв, з яким поговорила Українська служба «Голосу Америки»:

«Якщо оцінювати російський ядерний арсенал у цифрах, то це не дає жодного уявлення про реальні можливості. Якщо [якась зброя] не проходила випробувань роками – а російський ядерний арсенал не проходив їх роками – є величезний ризик, що вона не спрацює, як потрібно. Так, ми збираємо статистику, дивимось об'єктивні дані, але ніхто не може напевно сказати нам – чи Кремлю – яку частину цього арсеналу все ще можна використати. У разі сприйняття Путіна слабким, його офіцери, швидше за все, не підкоряться наказу застосувати ядерну зброю, оскільки слабкий Путін не зможе надати їм захист від майбутнього трибуналу, правосуддя».

Дивіться також:

«Росія може все втратити і нічого не виграє». Західні аналітики про російські погрози ядерною зброєю

Ядерний шантаж Путіна навряд чи буде ефективним – у цьому впевнений й Грегорі Файфер, виконавчий директор Інституту сучасних світових проблем у Вашингтоні, Російській службі «Голосу Америки». Він каже, що адміністрація Байдена «мала рацію, не клюнувши на цю наживку і не відреагувавши на ядерну риторику».

«Путін, оголошуючи захоплені українські території російськими, виправдовує можливість застосування ядерної зброї, щоб їх тепер у неї не відібрали, а заразом оголошує так звану "часткову мобілізацію", і до цього потрібно ставитись обережно. Але також варто враховувати те, що він просто розраховує на втому Заходу від цієї війни та втрату єдності в лавах західних країн, особливо взимку, якщо виборці в західних країнах зазнають поневірянь через кризу енергопостачання. Він завжди грав у цю гру», – пояснює експерт.

«Виглядає, що надія чи стратегія для Путіна полягає в тому, давайте формально додамо ці країни, ці території до Росія, щоб я міг тримати Захід у заручниках, кажучи: якщо ви вторгнетеся на мою територію, я використаю ядерну зброю проти Заходу. Я не думаю, що цей блеф спрацює, але, схоже, це єдине, що зараз придумав Путін», - говорить Грозєв.

При цьому слабкість Путіна, за словами Грозєва, вже виявилася на полі бою в Україні: «Очевидно, що режим Путіна, який втрачає кілометри лінії фронту в Україні, стає менш лякаючим для його власного населення». До того ж, говорить він, значна частина репресивної машини Кремля є недієздатною, оскільки перебуває на передовій в Україні – Росгвардія, наприклад.

«І вони не зможуть стримувати людей на вулицях з тією самою ефективністю, з якою це робили у 2021 році», - говорить журналіст-розслідувач. За словами Грозєва, який цього тижня був у Вашингтоні, його головне повідомлення до представників американської влади та ескпертного середовища полягало у тому, що у російському суспільстві відбувається чимало процесів, які можуть привести до кінця цього режиму.

Дивіться також:

«Росіяни повинні залишитися і воювати. Проти Путіна». ЄС розділився у ставленні до російських дезертирів

Дослідниця Джорджтаунського університету Анджела Стент сказала в інтерв'ю кореспонденту Російської служби «Голосу Америки», що оголошена Путіним моблізація посилить невдоволення в середині Росії.

«Досі він не оголошував мобілізацію саме тому, що не хотів провокувати появу набагато більш опозиційних настроїв щодо цієї війни, тому він і посилав на війну чоловіків із бідних російських регіонів, часто не росіян за своїм етнічним походженням. Зараз, коли залучатимуться до війни люди з основних російських міст, у країні виникне набагато більше невдоволення. Я думаю, що вони дозволили різним «яструбам» у пропагандистських шоу практично відкрито критикувати владу та співвітчизників за те, що немає більш рішучих дій, і тепер намагаються подати мобілізацію такою собі відповіддю на критику».

За її словами, у разі оголошення окупованих українських територій російськими ніхто не збирається визнавати ці референдуми легітимними:

«Україна та Захід скажуть, що ніяка це не частина Росії. Очевидно, що Путін намагається залякати Сполучені Штати та українців, щоб зупинити їхній контрнаступ, і налякати країни НАТО, щоб вони припинили підтримувати Україну. Але я не думаю, що це спрацює. Якщо ви послухаєте промову Байдена на Генеральній Асамблеї ООН або (…) промову президента Франції там же, то ясно, що дії Путіна викликають протилежний ефект».

«Те, що він зробив, – продовжує Анджела Стент, – лише подвоїть рішучість США та європейських країн підтримувати Україну, давати їй більше зброї».

Анджела Стент сумнівається, що Вашингтон готовий прямо зараз почати постачати Україні більш серйозне та далекобійне озброєння, але дискусії з союзниками про це йдуть: «Я бачу, що Польща, країни Балтії та Великобританія рішуче налаштовані в сенсі надання озброєнь Україні, але я маю відчуття, що позиція США поки залишиться такою, якою вона є зараз».

Заходу треба щонайменше продовжувати дотримуватися існуючої стартегії стримування, говорить Файфер.

«Я думаю, що потрібно просто продовжувати вперто робити те, що Захід вже робить, і продовжувати це ще більшою мірою: Україні потрібно більше зброї, Україні потрібно більше навчання у зв'язку з цими озброєннями, і їй потрібна економічна підтримка. Заходу необхідно посилити підтримку України, щоб гарантувати відсутність Кремля будь-яких шансів на перемогу в цій війні».

Більше того, Захід, на думку Файфера, повинен ясно дати зрозуміти, що він домогатиметься повного військового фіаско для Путіна та його режиму: «Путін розуміє тільки силу, і західні країни мають бути в змозі показати, що немає жодних обмежень на силу, яку Захід зрештою може застосувати у цьому конфлікті».

Дивіться також:

«Я бачив, як навчають російських солдатів. Це жахливо». Реакція військових експертів США на оголошену Путіним мобілізацію

За словами Грозєва, успішний український контрнаступ та спроби Путіна відповісти на нього зменшують його підтримку й всередині його оточенння.

«По-перше, навколо Путіна є дуже маленька бульбашка, яка справді свідомо хотіла цієї війни, половина з них тому, що вони заробляли на цій війні мільярди, а друга половина - через бажання знайти механізм, щоб залишатися при владі назавжди, що ця війна ніби пропонував їм. Але люди в трохи більшому колі не мають ідеологічного відношення до цілей війни, але можуть втрати усе економічно та щодо способу життя. Отже, це зовнішнє коло зараз, на мій погляд, розглядає ситуацію як можливість для них або вплинути на те, щоб Путін пішов, або фактично замінити Путіна, тому що вони не збираються страждати за те, що вони ніколи не підтримували або в чому не брали активної участі».

Чи показують відчайдушні дії Путіна, що він хоче якнайшвидшого закінчення військових дій в Україні, які обернулися для нього великим провалом? Про це нещодавно говорив президент Туреччини Ердоган, але Грегорі Файфер сумнівається в цьому:

«Я вважаю, що тим, хто формує політику на Заході, варто враховувати, що Путін хоче продовження цього конфлікту якнайдовше. Він уже отримував вигоди від заморожених конфліктів у Грузії та Молдові, і думка про те, що зараз він шукає якихось шляхів виходу з цієї війни – це дуже характерна для західного аналізу ідея, у якій я сумніваюся».

Вигоди, яких Володимир Путін намагається досягти, піднімаючи ставки, кажуть експерти, здаються абсолютно ілюзорними, порівняно з реальними ризиками для його режиму. Судячи з нещодавнього саміту ШОС в Узбекистані, від Кремля починають дистанціюватися країни, які ще нещодавно були налаштвоані давно були налаштовані до нього доброзичливо чи нейтрально.

«Це Ердоган, який займає дуже чітку позицію щодо війни на користь України, але що ще більш важливо, і китайське керівництво, і Індія, і країни, які Росія воліла б, щоб вони принаймні не приєдналися, тепер стають більш критичними. І це, знову ж таки, я думаю, є функцією цих лідерів, які сьогодні бачать у Путіну невдаху і не хочуть бути з ними пов’язаними», - говорить Грозєв.

Дивіться також: «Суспільство втрачає страх влади». Інтерв’ю з дослідником Bellingcat Хрісто Грозєвим про російське суспільство та ядерну загрозу. Відео

Embed share

«Суспільство втрачає страх влади». Інтерв’ю з дослідником Bellingcat Хрісто Грозєвим про російське суспільство та ядерну загрозу. Відео

Embed share

The code has been copied to your clipboard.

---

width px height px

---

The URL has been copied to your clipboard

No media source currently available

0:00 0:03:42 0:00

Direct link

• 240p | 6,8MB
• 360p | 10,0MB
• 480p | 15,7MB
• 720p | 56,7MB
• 1080p | 60,0MB

На острові Зміїний РФ не вдалось розгорнути систему протиповітряної оборони, "про яку вони мріяли", тому зараз їхнє корабельне угруповання тримається за мисом Тарханкут і вздовж південного узбережжя Криму в так званій "ракетобезпековій зоні". Про це керівниця об’єднаного пресцентру оперативного командування "Південь" Наталія Гуменюк розповіла в коментарі для "Голосу Америки".

За словами Гуменюк, через це стан у Чорному морі зараз "досить врегульований", адже російські військовоморські сили тримаються ближче до своїх позицій в незаконно анексованому Криму. Водночас, у Росії "напоготові майже постійно 3-4 ракетоносії, які споряджені високоточними ракетами типу "Калібр", від 20 до 30 одиниць. Тактико-технічні характеристики цих ракет дозволяють застосовувати їх по всій території України, вони загрожують не тільки півдню, і вони високоточні, повторюсь, це означає, що можуть бути застосовані по дуже важливих об'єктах, як це було вже не один раз".

При цьому, керівниця пресцентру командування "Південь" розповіла: "Обстановка в нашій зоні відповідальності досить напружена дійсно, оскільки ворог підтягнув дуже потужні резерви свого часу, коли був тільки анонсований контрнаступ, потужні сили були сконцентровані на півдні України зокрема".

"Крім того, додається ландшафт: специфіка Херсонських степів, відкрита поверхня, дуже мала площа лісових угідь, які можуть бути укриттям для війська, і розрізаний ландшафт багатьма каналами річками і гідроспорудами, тож ускладнений маршрут просування через використання таких специфічних об'єктів. Але все це не може зупинити, оскільки це наша земля, наша зона відповідальності і за мирних часів, ми дуже добре в ній орієнтуємось і знаємо", - сказала Гуменюк.

Окремо вона підкреслила, що ЗСУ не має на меті руйнування об'єктів інфраструктури: "Ми не руйнуємо інфраструктуру, якою потім будемо користуватися самі, - ми руйнуємо плани ворога".

"Наразі Україні вкрай необхідна протиракетна оборона, навіть не просто протиповітряна, а захист, нам потрібний захист з неба", - додала Гуменюк і підкреслила також потребу ЗСУ у далекобійній артилерії, яку, за її словами, українські військовики довели, що можуть ефективно використовувати.

Водночас, пізніше в ефірі національного телемарафону Гуменюк розповіла про успіхи української армії у південних областях: "Бої йдуть запеклі. На півдні досить спекотно. Вогонь йде з одного боку і з іншого. Але ворог все ж таки поступається. Поступово території ми закріплюємо за собою. Це його напружує. Обстрілів стає то менше, то більше – залежно від того, яку кількість боєприпасів ми вразили за ніч", – повідомляє "Радіо Свобода".

Дивіться також:

Спроба швидко зміцнити фронт, здобути лояльність тих у Росії, хто підтримує війну. Навіщо Путіну мобілізація, розмірковують аналітики

12 вересня в оперативному командуванні "Південь" повідомили, що за останній час Збройні сили України деокупували 5 населених пунктів на Херсонщині – Високопілля, Нововознесенське, Білогірку, Сухий Ставок та Миролюбівку. Загалом, за останні два тижні, за даними військових, українська армія звільнила близько 500 квадратних кілометрів території в Херсонській області.

При цьому 18 вересня російське Міноборони повідомило про відбиття споб наступу ЗСУ на Миколаївсько-криворізькому напрямку.

Тим часом, газета New York Times із посиланням на свої джерела в американському уряді повідомила, що президент Росії Володимир Путін відхилив прохання російських командувачів про відведення військ із окупованого Херсона.

Як пише видання, відхід із Херсона дозволив би російським військовим організовано відступити через Дніпро, зберігши техніку та врятувавши життя солдатів.

"Але такий відступ був би ще одним принизливим публічним визнанням невдач Путіна у війні та приніс би Україні другу велику перемогу за один місяць [...] Американські чиновники заявили, що відмова Путіна у відступі з Херсона також призвела до зниження морального духу серед російських військ, які здебільшого відрізані від своїх шляхів постачання, і які, схоже, вважають, що можуть залишитися в безвиході", – пише видання.

Днями на Херсонщині та в інших окупованих російськими військами регіонах проходять так звані "референдуми" щодо приєднання до Росії. Як "Голос Америки" повідомляв раніше, західні союзники, зокрема, США, ЄС, Україна та країни "Групи семи" назвали ці "плебісцити" фіктивними й заявили про невизнання їхніх результатів.

У статті використано матеріали "Радіо Свобода", New York Times, Interfax

Міністерство оборони Великої Британії з посиланням на дані британської розвідки припускає, що мобілізація в РФ може бути використана для посилення підрозділів Росгвардії додатковими силами.

«21 вересня 2022 року відомий російський націоналіст, депутат Думи Олександр Хінштейн закликав поширити часткову мобілізацію російських військових на Національну гвардію Росії (Росгвардію). Підрозділи Росгвардії відіграли важливу роль як у бойових діях, так і в гарантуванні безпеки тилу в Україні і наразі сприяють проведенню «референдумів» щодо приєднання на окупованих територіях», – йдеться в повідомленні.

У британській розвідці додають: «Ці сили (Росгвардії – ред.)призначені для виконання функцій внутрішньої безпеки, щоб забезпечити безперервність режиму Путіна. Вони були особливо погано підготовлені до інтенсивних боїв, які вони проходили в Україні. З огляду на вимогу придушити зростання внутрішнього інакомислення в Росії, а також виконання оперативних завдань в Україні Росгвардія, ймовірно, перебуває під особливою напругою. Є реальна ймовірність того, що мобілізація буде використана для посилення підрозділів Росгвардії додатковими живими силами».

Вранці 21 вересня президент Росії Володимир Путін оголосив про часткову мобілізацію в країні «у зв’язку з ситуацією в Україні». Він заявив, що призову на військову службу підлягатимуть громадяни, які перебувають у запасі. Насамперед, йдеться про тих, хто служив у лавах збройних сил, а також має певні військово-облікові спеціальності й досвід.

Втім численні свідчення і відео, поширені росіянами у мережі, вказують на те, що під мобілізацію потрапляють особи без військового досвіду і з порушенням інших вимог до прийняття у військо.

Мобілізація у РФ спричинила масовий виїзд із країни росіян, які можуть бути призвані до армії, а також відносно нечисельні протести у великих містах, які жорстко розганяють силовики.

Згідно з оцінками Пентагону, оголошена Кремлем мобілізація може вирішити проблеми Росії з нестачею особового складу, але не усуває проблеми, які стали вагомою причиною поразки російських сил під Києвом а також неспроможності Росії досягнути прогресу на Донбасі, вважають в Пентагоні.

"Невідомо, чи це може значно вплинути на питання командування та контролю, логістики, поставок і, що важливо, бойового духу, з якими, як ми бачили, російські сили зіткнулись в Україні", - заявив речник Пентагону Пет Райдер під час брифінгу в четвер.

Райдер додав: "Якщо є значні виклики, а стратегічні системні питання, які роблять великі збройні сили боєздатними, не вирішено, то ніщо не вказує, що ситуація покращиться, якщо до рівняння додати більше змінних".