Спеціальні потреби

Актуально

Рік після виходу з Афганістану: уроки, не винесені з війни 

21 липня кілька десятків співробітників відділів безпеки у консульській та дипломатичній службах Держдепартаменту США отримали престижну “Нагороду за героїзм” під час допомоги в переселенні з Кабула 124 тисяч людей у серпні 2021 року.

Вони рятували американських громадян, мешканців із постійним місцем проживання у США та десятки тисяч афганських союзників.

«Вони тісно співпрацювали з Міністерством оборони та іншими ключовими відомствами США та забезпечили керівну структуру, що підтримувала та сприяла роботі нашого департаменту в міжнародному аеропорту Хаміда Карзая з 15 по 30 серпня», - розповів “Голосу Америки” речник Держдепартаменту США.

Один із нагороджених, який не захотів оприлюднити своє ім'я, порівняв церемонію нагородження з “груповою терапією”, яка допомогла йому пояснити самому собі відчуття безпорадності, яке їх огортало під час виснажливих і небезпечних двох тижнів авіаперевезень американців і афганців, коли Кабул стрімко поринув під контроль Талібану.

"Ми повоювали самі себе, - розповідає він журналістці “Голосу Америки”. - Озираєшся на це і бачиш, чого не зміг зробити, скільки життів не зміг врятувати”.

Він розповів, що після завершення операції відвідував терапію через діагнастований посттравматичний розлад. Лікування зайняло більшу частину минулого року. Військовому потрібно було опрацьовати події того часу – хаотичний відхід, яким завершилась ця 20-річна кривава війна, напади смертників, загибель 180-ти людей та, зокрема, 13-ти американських військових, а також і той факт, що позаду залишилися десятки тисяч афганських союзників.

Він та інші учасники масових авіаперевезень відчувають розчарування тим, що вони називають «браком прозорості з боку президентської адміністрації» щодо уроків, отриманих під час виведення американських військ, після того, як країна так швидко потрапила в руки Талібану.

“Я дуже злий, що ми це зробили. Ми наразили на небезпеку стільки людей”, - розповідає учасник рятувальної операції. - “Як це сталося? Є так багато невдало виконаних речей, які призвели до цього”.

Звіти про зроблену роботу

Як повідомляють офіційні особи США, Державний департамент та Міністерство оборони США все ще готують внутрішні звіти про результати евакуації людей з Афганістану.

«Після того, як вони будуть завершені, буде повна картина (того, як це відбувалось - ред.), яка допоможе в інформуванні про майбутні операції”, - заявила прес-секретарка Білого дому Карін Жан-П’єр.

“Це все ще триває. Як тільки ми це отримаємо, ми поділимося своїми уроками”, - додала вона.

Наразі незрозуміло, як багато інформації у цих звітах буде засекреченою.

“Ми очікуємо, що агентства зможуть поділитися здобутими уроками, таким чином, щоб це відповідало рівню секретності щодо операцій та рівню безпеки”, - повідомив “Голосу Америки” Джон Кірбі, координатор зі стратегічних комунікацій Ради національної безпеки США.

Перед проміжними виборами, що мають відбутися у США в листопаді, адміністрація Байдена, як виглядає, не бажає обговорювати деталі того, що пішло не так на останній фазі найдовшої війни Америки. Білий дім значною мірою стримує заклики до більшої прозорості в цьому питанні. Зокрема, республіканці у Конгресі вимагали відкритих для громадськості не засекречених слухань у повному складі комітету.

“Ми твердо переконані, що американський народ заслуговує на те, щоб почути значну кількість незасекреченої інформації про ці важливі події до та після катастрофічного виведення», - мовиться у заяві республіканців комітету Палати представників із закордонних справ, що була оприлюднена у червні цього року.

Республіканці також звинуватили адміністрацію в тому, що вона не співпрацює з офісом Спеціального генерального інспектора з питань реконструкції Афганістану (SIGAR) - агентством, яке здійснює нагляд за фондами відновлення Афганістану, що складають 150 мільярдів доларів, і проводить щоквартальні аудити, передбачені рішенням Конгресу.

«Рішення адміністрації Байдена не надати критично важливу інформацію агенції SIGAR на основі нестійких юридичних інтерпретацій – це ще одна прозора спроба президента Байдена приховати хаотичний і смертоносний вихід з Афганістану», - заявив голова Комітету Палати представників із закордонних справ, республіканець Майкл МакКол у червневій заяві.

У відповідь речник Державного департаменту США Нед Прайс заявив, що останній звіт SIGAR про розвал афганських сил «не відображає консенсусної точки зору” президентської адміністрації.

«Багато підрозділів уряду США, включно з Державним департаментом, мають власне уявлення про події в Афганістані минулого року, яке не було відображено у звіті. І ми не погоджуємось з багатьма аспектами цього звіту», - зазначив Нед Прайс.

Уроки афганської війни

Загалом серед рядових військових у США є чимало розчарування тим, що «не було докладено більш цілеспрямованих і забезпечених ресурсами зусиль», аби винести уроки з афганської війни, - аналізує директор Програми протидії загрозам та викликам у Центрі військово-морського аналізу Джонатан Шроден.

«Це важливо для довготривалого системного та організаційного навчання. Критично важливо детально розглянути, як ми опинилися в ситуації, коли нам довелося вдатись до евакуації», - розповів експерт “Голосу Америки”.

За словами Шродена, «зараз, окрім того, що робить SIGAR, всередині уряду США не докладаються зусилля систематичної роботи».

Війна в Афганістані забрала життя понад 2400 американських військових і коштувала платникам податків 300 мільйонів доларів щодня протягом 20 років.

Марк Джейкобсон, який допомагав в евакуації під час виведення військ і служив заступником представника НАТО в Афганістані, вважає, що країна потребує цілісного міжвідомчого дослідження операції з виходу з Афганістану, яке визначить найкращі практики та найбільші виклики для різних державних установ США.

В інтервю "Голосу Америки" Джейкобсон заявив, що наразі не існує міжвідомчого процесу вивчення уроків від нинішніх і попередніх адміністрацій. Коли окремі агентства проводять внутрішні перевірки, вони неохоче діляться висновками. Як розповідає колишній посадовець, часто “важливіше уникнути сорому, ніж засвоїти правильні уроки”.

Оскільки війна в Афганістані охоплює президентство як демократів, так і республіканців, втрати США там є “провалом обох партій”, - вважає Шроден. Тож жоден із політичних таборів, за його словами, не має великого бажання докладати зусиль для вивчення ситуації.

«Це війна, яку ми програли», — сказав експерт Центру військово-морського аналізу Шроден. - «І це дуже сильно жалить обидві сторони на політичному олімпі. І тому, ймовірно, потрібен деякий час, перш ніж люди, які брали безпосередню участь у війні, більше не будуть займати владні позиції, і для них стане менш чутливим озирнутись на те, що сталося, і критично це проаналізувати”.

У грудні 2021 року Конгрес США створив Комісію з війни в Афганістані. Це позапартійний незалежний орган, якому доручено вивчити всю військову, розвідувальну, дипломатичну діяльність США та їхніх союзників і партнерів з червня 2001 року по серпень 2021 року.

16 членів комісії, яких призначили у квітні, повинні подати свій остаточний звіт відповідним комітетам Конгресу протягом трьох років після їхнього першого засідання, вони також зобов’язані оприлюднити несекретну версію цього звіту.

Дивіться також: Як батько сімох дітей у розпал зміни влади в Афганістані намагався з родиною вилетіти у США

Всі новини дня

Саміт Євросоюз-Україна – підсумки зустрічі лідерів ЄС у Києві. Відео

Саміт Євросоюз-Україна – підсумки зустрічі лідерів ЄС у Києві. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:04:05 0:00

У Києві відубувся саміт Євросоюз-Україна. Попри повітряні тривоги та загрози обстрілів, високопосадоці вирішили приїхати до української столиці, аби запевнити у своїй непохитній підтримці. Протягом саміту президентка Єврокомісії оголосила про підготовку нового, десятого раунду санкцій проти Росії.

Пентагон - про ракети GLSDB: це дасть українцям здатність вести вогонь на більшій відстані. Відео

У США оголосили новий пакет озброєнь для України. До нього увійшли додаткові боєприпаси для HIMARS та артилерії, бронемашини із захистом від мін, Джавеліни, системи протиповітряної оборони HAWK та інше. CША вперше надають Україні ракети більшої дальності

Джон Кірбі: нова допомога Україні спрямована на перемогу в нинішній битві. Відео

Джон Кірбі: нова допомога Україні спрямована на перемогу в нинішній битві. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:01:44 0:00

Джон Кірбі: нова допомога Україні спрямована на перемогу в битві, яку вони ведуть нині, і яка очікується у наступні тижні. Координатор стратегічної комунікації Ради з нацбезпеки США у інтерв'ю Голосу Америки також відповів на питання про надання Україні винищувачів та тренування українських пілотів.

Речниця Білого дому про заклик призупинити участь Росії та Білорусі в Олімпіаді. Відео

«Сполучені Штати підтримали рішення призупинити діяльність національних спортивних керівних органів Росії та Білорусі у міжнародних спортивних федераціях», – речниця Білого дому Карін Жан-Пʼєр

У нас вдома вбили 298 людей, ми маємо висловитися — Роман Любий про фільм «Залізні метелики»

Роман Любий, український кінорежисер і учасник об’єднання «Вавилон’13»

Роман Любий — український кінорежисер і учасник об’єднання «Вавилон’13», яке утворилось на початку Революції Гідності. Його фільм «Залізні метелики» дебютував цього року на фестивалі незалежного кіно "Санденс". Стрічка розповідає про пасажирський рейс MH17, збитий на Донеччині російським «Буком» у 2014 році. Тоді у катастрофі загинули всі пасажири й екіпаж — 298 людей. На місці злочину знайшли фізичні докази — осколки у формі метелика, які характерні для російської ракетної установки.

Фільм поєднує факти, архівні кадри та кінохроніку із театральними фантазійними елементами-рефлексіями; розповідає про реалії цього нападу і його вплив на ескалацію війни Росії проти України; а також досліджує механізми роботи російської пропаганди.

Журналістка Голосу Америки Марія Ульяновська поспілкувалась з режисером Романом Любим про роботу над фільмом, "Санденс" та перестороги, які транслює стрічка.

Інтерв'ю було відредаговане для плинності та ясності.

Марія Ульяновська, Голос Америки: Романе, одна з важливих тем фільму - дослідження російської пропаганди, хроніки з російських новин перегукуються з реальними кадрами подій. Розкажіть, як ви збирали матеріали.

Роман Любий: Це найбільший міжнародний воєнний злочин російсько-української війни, і Росія створила навколо нього дуже багато міфів. Нам цікаво було побачити та показати, як працює ця машина зсередини. Ми зібрали відео пропаганди й підсилили їх одне одним. [Наприклад, у фільмі є сцена, де у російських новинах говорять, що сепаратисти збили українській літак, і в наступному кадрі та сама ведуча розповідає, що літак збили українські військові - ред.]

На пресконференції для родичів загиблих в Нідерландах, коли ми вже все відзняли, мені стало цікаво подивитися, як працюють російські журналісти. Я хотів знайти, як вони перекручують контекст. І нам пощастило знайти, як інтерв’ю, яке ми бачили на власні очі, потім потрапило в ефір російських телеканалів. З усього, що сказав наш герой Робі, росіяни дали лише вирвану з контексту фразу: «Шкода, що Росія не представлена в слідчій групі». Але, якщо послухати, що він каже далі на нашому відео — зрозуміло, що щось не так.

М.У.: А як ви знайшли цього героя? Розкажіть про нього.

Р.Л.: Так ми його і знайшли [герой давав коментар російським журналістам - ред.] Згодом виявилося, що він їздив на місце падіння літака. Він - колишній військовий, музикант, дуже відкритий, і я запропонував йому взяти участь в художній частині нашого фільму. Далеко не всі родичі загиблих можуть розмовляти. А Робі може. Його племінниця Дейзі загинула в MH17, і він вважає медіаактивність своєю місією.

М.У.: Серед архівних відео у фільмі ви показуєте хроніки з місця подій, де місцеве населення радіє тому, що літак збили. Як на це реагує іноземна аудиторія?

Російська пропаганда настільки потужна, що її можна порівняти із впливом радіації.

Р.Л.: Звичайно, нам гірко і боляче показувати це, бо ці люди — наші співгромадяни. Але я собі пояснюю таку реакцію впливом пропаганди. Російська пропаганда настільки потужна, що її можна порівняти із впливом радіації. Тобто ці люди ніби опромінені. Ми також пояснюємо, що з початком війни з Донбасу багато адекватних людей виїхали, а ті, хто залишився — радіють збитим літакам.

Постер "Залізних метеликів" для фестивалю Sundance. Babylon13/TRIMA
Постер "Залізних метеликів" для фестивалю Sundance. Babylon13/TRIMA

М.У.: У фільмі стирається грань між ігровим і документальним кіно. Розкажіть про його художню частину.

Р.Л.: Журналістських фільмів про MH17 є дуже багато, і не хотілося робити ще один. Але мені чогось бракувало — тема не закрита, в першу чергу, для нас, українців. У фільмі є частина традиційного розслідування, але це не головне. У ньому також є поезія, яка притаманна українському кіно. Коли ми почали працювати над фільмом, було зрозуміло, що матеріали справи, доки іде судовий розгляд, будуть закриті, і ми почали працювати з відкритими джерелами. Щоб надати всьому цьому форму, я собі дозволив подумати про театр і хореографію, хоча людям це здавалося абсолютним божевіллям. Але наша команда прийняла мою ідею. Для мене це зручна форма комунікації, бо слова часто заважають, і жестом буває простіше виразити думку.

М.У.: Ці рефлексії — вони ваші особисті, чи з'явилися після розмов із жертвами?

У нас вдома вбили 298 людей і ми маємо якось про це висловитися.

Р.Л.: Коли ми розробляли цей проєкт і представляли його на міжнародних платформах, у нас часто питали: «Який ваш особистий стосунок до того, що відбулося»? Після повномасштабного вторгнення це питання пропало. Всім стало очевидно, у чому наш зв'язок із темою. У нас вдома вбили 298 людей, і ми маємо якось про це висловитися.

М.У.: Фільм майстерно показав зв’язок між трагедією MH17 і повномасштабним вторгненням Росії в Україну. Які сенси ви у це вкладали?

Р.Л.: Ми почали роботу над фільмом у 2019 році, й весь час до повномасштабного вторгнення він мав функцію перестороги для міжнародної спільноти. Непокаране зло завжди ростиме, це неймовірно небезпечно. А коли відбулося повномасштабне вторгнення, то пропав сенс цієї перестороги. На деякий час я втратив сенс цього фільму і будь-яке бажання робити кіно. Згодом ми віднайшли сенс і вирішили додати епізод із 2022 року — він зв’язаний фразою голландського прокурора, який, цитуючи Солженіцина, говорить: «Насильство може бути виправдане тільки брехнею, а брехня має бути виправдана насильством. Саме тому треба розібратися у цій справі, щоб не допустити нового насильства у майбутньому». На слові «майбутнє» ми показуємо епізод евакуації цивільних з Ірпеня. У цій склейці — весь фільм.

М.У.: В одному з інтерв’ю ви казали, що фільм покликаний прояснити, хто є хто. Чи вдалося досягти цієї мети? Чи розуміє світ, хто правий, а хто неправий?

Росіяни самі прояснили, де чорне, а де біле, розпочавши вторгнення.

Р.Л.: Війна сильно змінилась. У 2014 році це була гібридна війна, у якій значення ЗМІ та збройного протистояння були однакові. Після 24 лютого інформаційна війна відійшла на другий план. Росія більше заклопотана інформаційним впливом на свою аудиторію. Вони вже самі все прояснили. Ми лише розказали свою точку зору. А вони самі, розпочавши вторгнення, прояснили, де чорне, а де біле. Тепер вже ясно, хто тут злочинець.

Постер фільму "Залізні метелики" на Sundance, Babylon13/TRIMA
Постер фільму "Залізні метелики" на Sundance, Babylon13/TRIMA

М.У.: Розкажіть, як сприймають фільм на "Санденсі".

Р.Л.: Прем’єра була у старому кінотеатрі. Нам не дуже сподобався звук, і аудиторія реагувала досить дивно. Це була здебільшого професійна спільнота. А пізніше був інший показ — для звичайних людей, і вони були в захваті від фільму, залишились з нами спілкуватися, питали про війну. Людей дуже надихає, що вони мають можливість поспілкуватися зі справжніми українцями.

Я думав, що дивно почуватимусь тут, бо це далеко від дому. І взагалі, це гірськолижний курорт. Ми ж приїхали з протилежної сторони реальності. Але я щиро відчуваю, що ми тут робимо свою важливу роботу. Люди надихаються зустріччю з нами, ми дякуємо за допомогу, розповідаємо, за що ми боремось, хто наш ворог, і є відчуття, що ми зараз на своєму місці.

М.У.: Останнє питання хочу поставити про сцену з меблевого магазину — вона вразила мене найбільше. Розкажіть про неї, і чому ви її включили?

Р.Л.: Це моя улюблена сцена. Архівний фільм 1960-70 років про те, як влаштована система «БУК», ми клеїмо разом із сучасним російським телесюжетом про меблеву компанію із Санкт-Петербурга, яка зробила дитяче ліжечко у формі цієї системи. Це така шизофренія. Але виробник цих меблів, у якого беруть інтерв’ю, не розуміє, що не так. Він говорить «ми не журналісти, не політики, ми не підтримуємо насильство, ми просто меблярі». Цей шматочок — діамант, він добре змальовує, як росіяни абсолютно не сприймають себе громадянами своєї країни, вони виключені від реальності.

Більше

Відео - найголовніше

XS
SM
MD
LG