Спеціальні потреби

Актуально

Уроки Фінляндії для України: "Велику державу треба змусити, щоб вона вас поважала"

Демонстранти у Гельсінкі під час зустрічі президентів Трампа і Путіна 16 липня 2018р.

Для Фінляндії липень 2018 року був позначений першим самітом президентів Трампа і Путіна у Гельсінкі, а також черговою погрозою з Кремля, яка нагадала про складність взаємин з Москвою для країн, яким судилося бути сусідами Росії.

16 липня американський та російський керівники кілька годин розмовляли сам-на-сам і назвали свою зустріч успішною та корисною, хоча згодом з’явилися зовсім протилежні сторонні оцінки.

Трамп і Путін в Гельсінкі 16 липня 2018р.
Трамп і Путін в Гельсінкі 16 липня 2018р.

Господар - фінський президент Саулі Нііністо заявив, що він був одним з тих, хто підтримував проведення саміту, з огляду на “потребу діалогу” з Москвою.

24 липня російський міністр оборони Сергей Шойгу назвав Фінляндію одним з центрів загрози для Росії, скритикувавши угоду Фінляндії, Швеції і Сполучених Штатів про співпрацю в межах НАТО, підписану у Вашингтоні в травні.

Шойгу пригрозив “відповідними діями” у зв’язку з тим, що він затаврував як “втягування Фінляндії та Швеції у структури НАТО”.

Фінський міністр оборони Юссі Нііністо у відповідь сказав, що не здивований і запропонував співвітчизникам не хвилюватися.

“Міністр Шойгу, чи Росія загалом, не хоче, щоб Фінляндія та Швеція вступили в НАТО. Саме в цьому полягає зміст заяви, і ми таке чули не раз і раніше”, - сказав міністр фінському телебаченню, додавши, що його співвітчизники “можуть спати спокійно”.

Фінляндія і нейтралітет

Вибір Гельсінкі для саміту Трампа і Путіна нагадав світові про майже забуті терміни: неприєднання і фінляндизація - поняття, якими визначали вимушену політику підлаштування меншої країни під вимоги більшої й агресивної сусідки.

Мікко Маяндер, історик
Мікко Маяндер, історик

Саме фінську “нейтральність” називали однією з причин визначення Гельсінкі як місця липневого американсько-російської зустрічі.

Але фіни давно не наголошують на своїй нейтральності і Мікко Маяндер, дослідник історії відносин Фінляндії з Радянським Союзом у часи Холодної війни, підкреслив, що його країна вже 20 років член Європейського Союзу і завжди вважала себе країною Заходу.

Маяндер стверджує, що у національність свідомості на рівні родин досі зберігається пам’ять про загрозу з південного сходу.

“Вплив (СРСР на Фінляндію) був значним саме на державному і політичному рівні, бо політики намагалися забезпечити добросусідство між Фінляндією та Радянським Союзом. Активна двостороння торгівля була корисною для фінської економіки. Тим часом у державному розвитку Фінляндія пішла скандинавським шляхом, розвинувши схожу систему соціального захисту. Наша торгівля була інтегрована із західними ринками, і наша загальна культура була точно такою як у Західній Європі”, - наголосив Маяндер, ад’юнкт професор політичної історії Університету Гельсінкі, в інтерв’ю “Голосу Америки”.

Політика Фінляндії щодо Москви у розпал Холодної війни була такою вправною, що на початку російської агресії щодо України 2014 року низка провідних політичних діячів пропонували “фінляндизувати” засадничі принципи української зовнішньої політики.

"Фінляндизація України"

Колишній держсекретар США Генрі Кіссінджер доводив, що для виживання і добробуту України потрібно, аби вона не була ні у таборі Заходу, ні Сходу.

Генрі Кіссінджер
Генрі Кіссінджер

“На міжнародній арені (українські лідери) повинні позиціонувати себе за зразком Фінляндії. Та держава не залишає сумнівів щодо своєї палкої незалежності і співпрацює із Заходом у більшості сфер, але обережно уникає інституційної ворожості щодо Росії”, - писав Кіссінджер у Washington Post у березні 2014 року.

Під “інституційною ворожістю” Кіссінджер ймовірно мав на увазі співпрацю з інституціями на зразок оборонного союзу НАТО, який Москва за винятком короткого періоду дев’яностих років називає ворожим до себе.

Відмову України від вступу в НАТО вважав основою для замирення з Росією також активний діяч часів Холодної війни Збіґнєв Бжезінський, який був радником президента Картера.

Але сама Росія фактично перекреслила “фінляндизацію” України як основу налагодження відносин з Києвом після того, як президент Путін вирішив вперше після Другої світової війни у Європі силою змінити міжнародно визнані кордони.

Москва застосувала силу щодо України навіть за відсутності близьких перспектив українського приєднання до НАТО чи навіть ЄС.

У той час чинним був український закон, що проголошував принципом внутрішньої і зовнішньої стратегії «дотримання Україною політики позаблоковості, що означає неучасть України у військово-політичних союзах”.

Вже після російської окупації Криму та початку бойових дій на Донбасі Верховна Рада України у грудні 2014 року проголосувала за скасування закону про позаблоковість.

Ціна фінської незалежності

Колишній посол Фінляндії у Москві Рене Нюберґ, оцінюючи пропозиції фінляндизації України, заявив , що досвід його країни у відносинах з Москвою особливий і не допоможе у вирішенні проблем України з Росією.

“Досвід Фінляндії унікальний через вирішальний факт, який полягає у тому, що Фінляндія ніколи не була окупована Червоною армією”, - написав дипломат у виданні The Амеrican Interest у тому важкому для українців 2014 році, відповідаючи на ідею Бжезінського про фінський шлях для України.

Фінські солдати під час "Зимової війни" з СРСР 1939-40р.
Фінські солдати під час "Зимової війни" з СРСР 1939-40р.

Мікко Маяндер і зараз вважає, що фінляндизація у вигляді догоджання Москві не допоможе зберегти Україні самостійність.

“Насамперед, треба пам’ятати про геополітику - ми досить далеко від прямої дороги між Москвою і серцем Європи. Ми - на північному боці Фінської затоки. І ми, наприклад, не маємо історичної російської етнічної меншини у Фінляндії”, - каже Маяндер.

Але ключовим на думку багатьох фінів стримувальним чинником для Москви стало те, що фіни ціною кривавих втрат у війнах з Радянським Союзом 1939 і 1944 року довели готовність жорстко захищатися.

Рене Нюберґ також казав, що його країна у повоєнні часи змогла переконати Москву, що Радянському Союзові буде краще, якщо Кремль не чинитиме перешкод інтеграції Фінляндії у західноєвропейську економічну систему.

Мікко Маяндер підсумовує: “Якщо і є якісь уроки, то вони у тому, що велику державу треба змусити, щоб вона вас поважала. Також треба розуміти їхню точку зору і, можливо, їхні інтереси, але завжди є межа тому, наскільки ви можете догодити”.

Фінляндія і НАТО

Разом з найближчим союзником Швецією Фінляндія 1995 року вступила в ЄС, але досі обидві країни залишаються поза НАТО.

Морська піхота США на навчаннях Baltops 2018 у Литві.
Морська піхота США на навчаннях Baltops 2018 у Литві.

З часу російської агресії в Україні 2014 року уряди в Гельсінкі та Стокгольмі вважають військову загрозу Кремля більш реальною та збільшують військові витрати, розвиваючи співпрацю з Північно-атлантичним альянсом.

Фінляндія офіційно не веде мову про наміри вступити в НАТО, але така можливість і право країни не заперечується у принципі.

Опитування громадської думки засвідчують підтримку урядового курсу: з одного боку фінські громадяни переважно виступають проти членства в НАТО, але будуть згодні з такою потребою, якщо вирішить уряд.

За даними Фінського інституту з міжнародних справ 60% - 70% фінів підтримують теперішню політику військового неприєднання країни і вважають, що вступ в НАТО небажаний.

Хоча за останнє десятиріччя кількість фінських громадян, які вагаються з відповіддю на це питання, зросла до 17%.

Опитування виявили також, що у той час як багато шведів у разі нападу сподіваються на допомогу потенційних союзників, у Фінляндії 75% населення вважає, що країна добре приготована самостійно дати відповідь на напад.

Автори дослідження Фінського інституту з міжнародних справ вважають, що багато фінів, напевне, досі вважають слушною пораду прийдешнім поколінням викарбувану на королівських воротах фортеці Суоменлінна: “Не відступайте і ніколи не покладайтеся на чужу допомогу”.

Дивіться також: Другий день суду над Манафортом: подробиці з засідання

Другий день суду над Манафортом: подробиці прямо з засідання. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:04:11 0:00

Всі новини дня

Демократи в Конгресі хочуть вивести військо з Саудівської Аравії та ОАЕ після рішення ОПЕК+, що йде на користь Росії

Будівля Конгресу США у Вашингтоні

Рішення ОПЕК+, об'єднання країн - основних постачальників нафти у світі, куди входить і Росія, – різко скоротити видобуток нафти в листопаді викликало активне обговорення серед політиків у США.

У провладній Демократичній партії США різко критикують позицію ОАЕ та Саудівської Аравії, які є членами ОПЕК+ . Конгресмени-демократи Том Маліновські, Шон Кестен та С'юзан Уайльд ініціювали подання до Конгресу, в якому закликали вивести із Саудівської Аравії та ОАЕ війська США та системи протиповітряної оборони.

Конгресмени назвали рішення ОПЕК+ "ворожою дією проти Сполучених Штатів і чітким сигналом, що [Саудівська Аравія та ОАЕ] обрали сторону Росії у війні проти України".

"Обидві країни давно покладаються на американську військову присутність у Перській затоці. Ми не бачимо причин, чому американські війська та підрядники мають продовжувати надавати ці послуги країнам, які активно працюють проти нас", - йдеться в ініціативі.

"Якщо Саудівська Аравія та ОАЕ прагнуть допомагати Путіну, вони мають просити оборону у нього", - додали політики.

Законодавці від опозиційної Республіканської партії на тлі цього рішення, поновили критику Байдена за буцімто недостатню увагу до стимулювання внутрішнього видобутку.

Президент США Джо Байден назвав рішення ОПЕК+ короткозорим, особливо з огляду на нестабільність на енергоринку, яку викликала війна Росії в Україні.

Для того, щоб стримати зростання цін всередині країни, США вивільнять в листопаді ще 10 мільйонів барелів нафти зі Стратегічного резерву. Байден також закликав американські компанії зменшити розрив між оптовими та роздрібними цінами на нафтопродукти, мовиться в заяві.

В середу ОПЕК+ вирішив скоротити продаж нафти на світовому ринку на 2 мільйони барелів щодня, починаючи з листопада.

Як повідомляв Голос Америки, ЄС та "Група семи" планують встановити цінові обмеження на російську нафту.

Олександра Матвійчук: Нобелівська премія миру – відзнака всьому українському народу. Відео

«В першу чергу (Нобелівська премія миру) - відзнака всьому українському народу, який у цій війні з Росією бореться за свободу і за право мати демократичний вибір, як такий. І ми зараз платимо за це досить високу ціну», - заявила голова «Центру громадянських свобод» Олександра Матвійчук.

Путін поговорив з президентом Туреччини про Україну та «останні події» 

Президент Туреччини Ердоган та президент Росії Путін під час зустрічі у Самарканді

Президент Туреччини Таїп Ердоган провів телефонну розмову з російським колегою Володимиром Путіним про покращення двосторонніх відносин. Ердоган ще раз підкреслив готовність Анкари зробити свій внесок у мирне вирішення війни в Україні, повідомили в офісі Ердогана в п'ятницю, 7 вересня.

За даними Управління комунікацій Туреччини, у розмові також обговорювалися останні події в Україні після вторгення Росії на початку цього року.

Зокрема, на свої сторінці Twitter, Управління комунікацій Туреччини оприлюднило коментар президента Ердогана щодо телефонної розмови з Путіним, з яким він виступив після п’ятничної молитви. "Він зокрема подякував за наше посередництво та сказав: "Я вітаю з успішним посередництвом", - прокоментував Ердоган.

Туреччина, яка є членом НАТО, має тісні стосунки як з Україною, так і з Росією. Наразі Туреччина намагається збалансувати обидва напрямки відносин під час війни, не приєднується до західних санкцій проти Москви, одночасно критикує російське вторгнення та поставляє Києву військові безпілотники.

Як "Голос Америки" повідомляв раніше, у заяві, яку МЗС Туреччини видало у суботу, 1 жовтня, мовиться, що Анкара відкидає російську анексію.

Разом з ООН, Туреччина виступила посередником у липневій угоді щодо розблокування експорту українського зерна з чорноморських портів, що досі залишається єдиним значним дипломатичним проривом у семимісячному конфлікті.

Відносини Туреччини з Росією є складними, оскільки дві країни тісно співпрацюють у постачанні енергоресурсів, водночас перебуваючи у суперечках щодо Сирії, Лівії та Азербайджану.

В статті використано матеріали Reuters.

"Відзнака всьому українському народу" - в "Центрі громадянських свобод" відреагували на Нобелівську премію

Українську правозахисну організацію «Центр громадянських свобод» відзначили Нобелівською премією миру 2022 року.

"Це було доволі неочікувано для мене і для нашої команди отримати Нобелівську премію миру", - каже Олександра Матвійчук, Голова "Центру громадських свобод" в коментарі Мирославі Гонгадзе, Голос Америки.

"Ми розцінюємо це не просто як відзнаку правозахисної роботи «Центру громадянських свобод», яку ми ведемо в Україні і в усьому регіоні. В першу чергу (розцінюємо це) як відзнаку всьому українському народу, який у цій війні з Росією бореться за свободу і за право мати демократичний вибір як такий. За право жити і будувати країну, в якій права кожної людини захищені, влада підзвітна, правосуддя незалежне, а поліція не розганяє мирні студентські демонстрації. І ми зараз платимо за це досить високу ціну", - додала Матвійчук.

Центр здійснює моніторинг та аналіз законопроектів на відповідність стандартам дотримання прав людини, провадить громадський контроль над діями правоохоронних органів, судів та місцевої влади, над розслідуванням злочинів, вчинених під час Євромайдану, займається документуванням політичних переслідувань у тимчасово окупованому Криму, фіксацією порушень прав людини та воєнних злочинів на Донбасі, просвітництвом у сфері прав людини та демократії, програмами міжнародної солідарності тощо, пише "Радіо Свобода".

Нагороду також отримали білоруський правозахисник Алесь Беляцький та російська правозахисна організація «Меморіал». У Нобелівському комітеті вказують: «Лауреати Нобелівської премії миру 2022 року представляють громадянське суспільство у своїх країнах. Вони протягом багатьох років пропагували право критикувати владу та захищати основні права громадян. Вони доклали видатних зусиль, щоб задокументувати військові злочини, порушення прав людини та зловживання владою. Разом вони демонструють важливість громадянського суспільства для миру та демократії».

В статті використано матеріал "Радіо Свобода".

Установа ООН призначила слідчого з порушень прав людини в Росії

Архівне фото: Зала засідань Ради з прав людини ООН

ЖЕНЕВА, 7 жовтня (Reuters) – У п’ятницю правозахисний орган ООН проголосував за призначення нового незалежного доповідача щодо ймовірних порушень прав людини в Росії, звинувативши Москву у створенні «атмосфери страху» через репресії та насильство.

17 членів проголосували «за», шість «проти», 24 утрималися. Цей крок є першим випадком, коли Рада з прав людини, яка існує 16 років, призначила спеціального експерта для перевірки дотримання прав людини одним з членів так званої «п’ятірки», які займають постійні місця в Раді Безпеки. «Ми хочемо, щоб сьогодні було ясно, що ми не забули тих, хто бореться за свободу вдома, у той час як (президент Росії Володимир) Путін чинить репресії проти російського народу та за кордоном», – посол Великої Британії при ООН у Женеві Саймон Менлі, сказав Reuters відразу після голосування.

Майже 50 країн подали позов, включаючи Великобританію, країни ЄС, за винятком Угорщини, а також Сполучені Штати, Україна, Японія та Колумбія. Проти проголосували Китай, Венесуела, Куба, Еритрея, Болівія та Казахстан

Цей крок є наслідком цьогорічного посилення російських законів щодо покарання людей, які, на думку Москви, дискредитують збройні сили або поширюють фейкову інформацію, а також примусового закриття правозахисних груп, зокрема «Меморіалу», який у п’ятницю отримав Нобелівську премію миру.

Посол Росії в ООН у Женеві Геннадій Гатілов заявив, що позов містить «потік неправдивих звинувачень».

"Цей проект резолюції є ще одним прикладом того, як західні країни використовують цю раду для досягнення своїх політичних цілей", - сказав він.

Посланник Китаю Ян Чжилунь звинуватив західні країни, які внесли проект, у подвійних стандартах щодо прав людини, вказавши на проблеми з расизмом і мігрантами вдома.

Рада, що складається з 47 членів, глибоко розділена, де зростає хор країн на чолі з Росією та Китаєм, які виступають проти будь-яких дій проти конкретних країн, що, на їх думку, є політичним втручанням.

П'ятнична перемога стала полегшенням для західних країн після провалу рішення стосовно Китаю в четвер.

Більше

XS
SM
MD
LG