Спеціальні потреби

В НАТО вчаться на зрадах українських військових і остерігаються вербувань російських агентів


Агенція Reuters, посилаючись на неназваного “командувача НАТО”, повідомляє, що російські спецслужби намагаються завербувати агентів серед військовослужбовців сусідніх країн, і зокрема орієнтуються на етнічних росіян.

НАТО має остерігатися цього, але ризик не треба перебільшувати, бо російське коріння не обов’язково означає вірність людини Москві

Про це йдеться у статті-аналізі причин нездатності української армії чинити спротив російській окупації Кримського півострова.

Автори пишуть, що навесні 2014 року велика група чільних українських військових офіцерів виявилася у змові з російською стороною, і багато військовослужбовців потім легко перекинулися на бік Росії.

Розмовляючи на умовах анонімності, представник НАТО сказав Reuters, що Альянс стурбований таким досвідом України, і в організації з особливою увагою дивляться на “країни з високою концентрацією етнічних росіян, зокрема у країнах Балтії”.

Експерт з питань Східної та Центральної Європи в Carnegie Endowment for International Балаш Ярабік написав у Twitter, що публікація Reuters на його думку "оминає один з головних чинників анексії Криму - розвал центральної влади" під час тодішніх протестів у Києві.

Цитований командувач наголосив, що ризик не треба перебільшувати, бо російське коріння людини не обов’язково означає особисту вірність Москві.

Reuters підкреслює, що посадовці в балтійських країнах, які входять до НАТО вважають, що загроза невелика. Пострадянські країни Балтії звільнили більшість старших військових офіцерів радянських часів.

Протилежна думка

Британський оглядач Джеймс Шерр, співробітник Королівського інституту з міжнародних відносин, написав у Facebook, що не згоден з головною думкою статті - про важливість чинника російського походження військових, котрі зрадили присязі.

​Натомість Шерр стверджує, що російські спецслужби упродовж років руйнували українські служби безпеки та обороноздатність України, готуючись до силових дій:

“Чинник етнічної російськості у цій статті перебільшений, а державний чинник (Російський і Український) применшений. Правда така: “Не було нічого спонтанного. Усе було організовано і кожен скрипаль зіграв свою партію”. Українські збройні сили були поступово пронизані (агентурою) упродовж багатьох років. Справа не у тому, що Єлісеєв сказав (комісії у відповідь на питання, що б він робив, якби Росія напала на Україну), що він подав би у відставку радше ніж воювати з Росією, але те, що попри таку його відповідь комісія затвердила його на посаді. Хто був у її складі? Також важливо те, що Київ після Кучми занедбав справи у Криму. Вірні службовці СБУ та ГУР не відчували підтримки (і дехто загинув за роки до тих подій). Комерціалізація ЧМС, а злочинні структури, російські й українські, були сильніші за українські правоохоронні органи. Ющенко майже не думав про Крим і нічого там не робив. Його міністр оборони Анатолій Гриценко робив, але також не мав підтримки. Янукович не був “проросійський”, проте йшов на угоду з Москвою в усіх питаннях оборони відповідно до своїх торгів, на які Москва ніколи не погодилася. ФСБ та ГРУ систематично руйнували засоби командування і зв’язку. Фактично, коли почалися ті події, то української держави не було”.

НАТО насторожі

Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберґ сказав, що він довіряє арміям Естонії, Латвії та Литви, але зауважив: “Нам завжди треба бути пильними. Нам постійно треба розвивати інструменти розвідки і бути здатними помічати будь-які спроби підірвати вірність наших військ”.

Прикладом успішної роботи російської розвідки в Україні називають дії віце-адмірала Сергія Єлісеєва, який 2014 року обіймав посаду заступника командувача українським флотом.

Замість того, щоб виконувати присягу українського військового, коли російські військові почали захоплювати кораблі та бази у Криму, він подав у відставку і незабаром став служити Росії на посаді заступника командувача Балтійського флоту Росії.

Начальник Єлісеєва - тодішній командувач військово-морськими силами України призначений 1 березня 2014 р. контр-адмірал Денис Березовський також перейшов на бік Росії.

Колишній міністр оборони України Костянтин Морозов, який був також послом до НАТО, коментуючи виклад статті Reuters, написав у Twitter про проблеми у підборі кадрів для українських збройних сил:

Міністр оборони України 2014 року Павло Лебедєв утік у Росію так само як і президент Янукович та багато його урядовців.

Лебедєва бачили на урочистому зібранні у Кремлі, коли Володимир Путін офіційно голосив про анексію окупованого Кримського півострова.

Дивіться також: Кушнер: "Я не був у змові з Росією"

Facebook Forum

XS
SM
MD
LG