Актуально
«З війни в Україні поки ніхто не повернувся». Російська правозахисниця про завербованих і обманутих в'язнів РФ

За даними американської розвідки, проти України, у складі приватної військової компанії «Вагнера» воює близько 40 000 колишніх в'язнів російських тюрем, яким за півроку війни пообіцяли дострокове звільнення та погашення судимості.
Але з війни в Україні «поки що ніхто не повернувся», говоить Ольга Романова, Голова Фонду «Русь Сидяча», що надає юридичну і гуманітарну допомогу росіянам, які «зіткнулися з російськими слідством і пенітенціарною системою».
В інтерв'ю Російській службі «Голосу Америки» вона розповіла про те, де і в яких умовах утримують українських в’язнів та військовополонених, про те, як російська влада обманом змушує воювати проти України не лише своїх в'язнів, але і українських громадян, яких вона захопила в заручники, про позасудові страти «вагнерівців» та про нову категорію «іхтамнєт» – українських мирних громадян, яких тримають у російських СІЗО без офіційних звинувачень, без доступу до адвокатів і рідних і без визнання, що така категорія в'язнів взагалі існує.
Інтерв'ю перекладене з російської і відредаговане для ясності.
Ксенія Туркова, «Голос Америки»: Днями ви писали про ситуацію в окупованій Горлівці, де під російську мобілізацію потрапляють військовополонені. Як виходить, що українських військовополонених відправляють воювати проти України?
Ольга Романова: Ви знаєте, не лише полонених, а й українських в'язнів, які були викрадені з Харківської області, а також, наприклад, із Миколаївської (області, – ред.) вербують зараз у колоніях Росії. Військовополоненим і тим, хто, по суті, до них прирівнюється (а російська влада прирівнює до них громадян України, які колись служили, у момент військових дій, у 2015–2016 роках в АТО чи навіть у поліції) пропонують підписати відмову від обміну .
Натомість їм надається право на побачення з рідними. Для багатьох, хто перебуває в полоні з березня, це дуже важливо. Після побачення з рідними людині обіцяють помилування, і, як тільки він підписує такий документ, побачення дозволяються прямо у Горлівці.
Ми знаємо про кілька таких випадків – наприклад, рідні морпіха з 35-ї бригади, які мешкають у Маріуполі, подавали прохання про побачення та приїжджали. При цьому людина разом із проханням про побачення підписує прохання про видачу паспорта, тобто це фактично шантаж.
Після побачення полоненим видають паспорт РФ, але продовжують із цим паспортом утримувати в колонії, хоча він уже не військовополонений. А потім вручають мобілізаційний порядок денний з правом вибору: або ти служиш у "Групі Вагнера", або йдеш до якогось "Батальйону імені Богдана Хмельницького", або до "Партизанського загону Ковпака".
Але насправді вибору особливого немає, бо це все – бандитські утворення. Після цього до колонії людину вже не повертають, вона йде на фронт, а тим, хто в колонії залишається, кажуть, що її просто відпустили через помилування. Насправді ні.
К.Т.: Яка загалом зараз ситуація у в'язницях на окупованих територіях?
О.Р.: Власне, Горлівка зараз найголовніша в'язниця на окупованій території. Туди забирають і решту ув'язнених із Херсонської області. Але в основному всі вони спрямовані в колонії Росії: у Волгоградську область, Ставропольський край, Володимирську область, Краснодарський край.
Нещодавно з Краснодарського краю нам надіслали ось таке повідомлення: у Виправній колонії-5 (ВК-5) у Краснодарі, за інформацією від родичів українців, зараз перебувають близько двохсот засуджених, переміщених із Херсона. Їм активно пропонують підписати заяву на отримання російського громадянства та приєднатися до "Групи Вагнера". Крім того, колоніями Краснодарського краю з «гастролями» їздить «оркестр» — вербувати ув'язнених.
К.Т.: До речі, про "оркестр". Ми багато розповідали про те, як Євген Пригожин особисто їздить російськими колоніями і виступає з мотиваційною промовою, вербує ув'язнених. Нині він особисто продовжує їздити?
О.Р.: Все рідше та рідше. Він зараз зосереджений на Бахмуті, на фронті, і я давно не чула, щоб він особисто приїжджав кудись.
К.Т.: Але вербування, як і раніше, йде повним ходом? Про які цифри можна говорити, якщо рахувати з початку війни?
О.Р.: З червня, відколи цей процес розпочався, ми можемо говорити зараз впевнено про 35 тисяч. Так, вербування йде повним ходом, але зараз успіху в цьому все менше. Якщо раніше, ще влітку та восени, з кожним вербуванням виїжджало кілька сотень людей, то зараз цифри зовсім інші. Наприклад, минулого тижня було вербування в ВК-4 Іванівської області – записалося 29 осіб. Поки що це найменший "улов" "вагнерівців".
К.Т.: Чому менше записуються? Люди почали розуміти, що насправді відбувається?
О.Р.: На жаль, вони не почали розуміти, що йде війна. Вони не розуміють (або це їх влаштовує). Вони швидше почали розуміти, що їх обманюють: із грошима, з помилуванням, з умовами, з усіма цими «фронтовими» тощо. Був величезний вал із початку мобілізації, але зараз він зупинився. Ув'язнені більше не поспішають на фронт.
Основною мотивацією більшості з них були свобода та помилування, повернення до Росії зі зняттям судимостей. Спочатку їм все це уявлялося зовсім в інших фарбах. Зараз стало зрозуміло, що ні про яке повернення до Росії не йдеться, а помилування — це дуже і дуже умовно, м'яко кажучи, тому що помилують, швидше за все, посмертно.
К.Т.: Щодо повернення до Росії: якщо я правильно розумію, зараз якраз минуло приблизно півроку з того часу, як почалося масове вербування. Чи відомо вже про тих, хто повернувся з війни?
О.Р.: Поки що ніхто не повернувся. Ми знаємо кількох людей із першої партії, які вижили. Ми стежимо від початку за долею Андрія Ястребова – ось він має повернутися першим, якщо повернеться. Перший бій мав 14 липня. Це означає, що 15 січня він має повернутися додому.
Нам відомо, що його було кілька разів поранено, але поранено досить легко. І після шпиталю він продовжував воювати. Я б сказала, що його бережуть, бо він має дуже активних родичів, крім матері, яка згодна на все. А ось інші родичі за нього билися з першого дня, саме тому його таки не кидали в пекло. Він живий, і, якщо раптом він буде потрібний для піарівського прикладу: "Ось, дивіться, повернувся".
К.Т.: Я хотіла б запитати про позасудові страти. Безумовно, широкого розголосу набуло вбивство Євгена Нужина, але напевно він не один такий.
О.Р.: Звісно, не один. Нам розповідають ув'язнені з багатьох колоній, що перед відправленням на фронт або перед вербуванням їх заводять у штаб – на зоні це кімната для начальства – і показують там із планшетів відеокадри позасудових страт. Це розстріли, і є описи цих розстрілів: деякі люди кажуть ув'язненому, який називає своє прізвище, ім'я, номер зони, що страчують за спробу дезертирства, втекти, здатися в полон – і лунають постріли в потилицю, людина падає.
К.Т.: Чи справді «вагнерівці» іноді спеціально повідомляють про те, що була страта, а насправді її не було, і це робиться для того, щоб не виплачувати «гробові»?
О.Р.: Ми знаємо принаймні про один такий випадок. Жінка опублікувала своє листування з «вагнерівцями», там йшлося про те, що таким чином було страчено її чоловіка, і вона шукала його тіло, а за тіло вимагали гроші. І коли вона листування опублікувала, раптом виник цей чоловік, який сказав: «Я живий, здоровий, мовчи, дура». Я боюся, що він сам ці повідомлення писав.
К.Т.: А вам справді пишуть ув'язнені з проханням допомогти в прилаштуватися в «ЧВК Вагнера»?
О.Р.: Ви знаєте, ці листи не закінчуються. Я взагалі думала, що наша позиція є очевидною. Проте ці листи продовжують надходити, зокрема з окупованих територій: «Слава Росії, у нас все добре, а тепер допоможіть мені повернути завербованого брата, чоловіка, сина». У мене це викликає почуття глибокої огиди. Спочатку ми ще щось відповідали на такі листи, пояснювали людям, що вони хочуть стати воєнними злочинцями, а потім перестали.
К.Т.: Як керівництво та співробітники самих в'язниць ставляться до вербування, чи змінилося їхнє ставлення до цього за півроку?
О.Р.: Ви знаєте, цікава річ. Днями пішов у відставку дуже великий генерал ФСВП на прізвище Лимар. Він був головою всього ГУ ФСВП Пермського краю, а Пермський край - це край тюремний, край, в якому сидять. Він дав велику прес-конференцію насамкінець, і його багато запитували про вербування. він казав, що не чув, немає ніякого вербування, немає жодної війни, а ув'язнених переводять до Ростова «за власним бажанням».
К.Т.: У російських регіонах зросла збройна злочинність після початку вербування ув'язнених?
О.Р.: Згідно зі статистикою МВС, зросла збройна злочинність у прикордонних областях. І зрозуміло, чому – абсолютно безконтрольний оборот зброї. Плюс до всього, ми знаємо про випадки, коли втікачі-«вагнерівці» починають розстрілювати поліцейські патрулі, як це було в Ростовській області, у місті Шахтинську. Ми про це знаємо, бо він пішов стріляти. А якщо він пішов грабувати касу, то ми й не дізнаємося, що він є «вагнерівцем».
К.Т.: Я хотіла б запитати ще одну категорію людей, яким ви допомагаєте, – це українці, яких насильно вивезли до Росії. Як їм допомогти зараз?
О.Р.: Це найскладніша тема, якою ми коли-небудь займалися. Це – цивільні люди з тимчасово окупованих територій (зараз деокупованих), яких хапали, починаючи з березня, та які утримуються у СІЗО на прикордонних територіях. Ми знаємо, наприклад, Курське СІЗО, де вони зараз утримуються без висунення звинувачень, без можливості зустрітися з адвокатами, без можливості спілкуватися з рідними, без можливості отримати гуманітарну допомогу. А найголовніше — «іхтамнєт». Тобто доти, доки їх не поміняють на військовополонених, їх не існує.
Ми ж знаємо про них все – аж до камер, де вони утримуються, але офіційно пробитися до них не можна ніяк, це, звичайно, дуже непокоїть нас. Ми навіть не знаємо точної кількості – приблизно сто осіб, але, зважаючи на все, їх там набагато більше.
Додайте до цього громадян України, котрі не пройшли «фільтрацію». Це теж окрема категорія, бо у всіх міжнародних класифікаціях не проходять таку перевірку лише комбатанти, які нині служать в армії люди. У Росії ж не проходять такої фільтрації люди, які колись служили в поліції, колись служили в армії, зокрема навіть паспортистки. І в цей момент, коли вони не проходять фільтрації за цією ознакою, вони починають вважатися військовополоненими, хоча Женевські конвенції забороняють це безпосередньо. Виходить, що для нас вони цивільні заручники, а для російської влади вони військовополонені.
К.Т.: Ви знаєте якісь конкретні особисті історії цих людей?
О.Р.: Звичайно. Вже було два обміни військових на цивільних українських осіб. Я можу розповісти вам історію Романа Вуйка із Гостомеля, якого «взяли» у березні. Роману 56 років, він не військовозобов'язаний і не військовослужбовець, це людина з тяжкою інвалідністю.
Про нього дуже клопочеться його дочка. Не було з ним зв'язку майже весь цей час; був один лист, хоча ми знаємо, де він і що з ним. Але ми не розуміємо, у якому він стані. До нього не допускають ні лікарів, ні адвокатів, ні гуманітарну допомогу, але ми знаємо, що він живий, і знаємо, де він. А ось навіщо він там і в чому його звинувачують, нам невідомо. Ніхто нам на ці запитання не відповідає. Це громадянин України, і він не міг ні шпигувати, ні воювати, ні тримати зброю.
З березня цього року він перебуває у СІЗО, і ми маємо ще багато таких історій. Багато таких чоловіків, жінок, підлітків, людей похилого віку, інвалідів. І чим більше ми запитуємо, чим більше ми смикаємо різні інстанції з подробицями, з прізвищами, тим більше, напевно, у родичів є якась надія, та й у нас теж, що їх хоча б не ліквідують як проблему. Головне, що ми можемо зараз робити, це говорити про них якнайбільше. Чим більше ми говоримо, тим більше у них шансів залишитися живими.
Всі новини дня
- Голос Америки
Прем'єр-міністр Вірменії: Єреван не є союзником Москви у війні проти України

Прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян заявив, що його країна не є союзницею Росії у війні в Україні, а Єреван стурбований впливом цієї війни на відносини з іншими країнами.
Вірменія є членом військового альянсу Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ), який очолює Москва, та покладається на допомогу Росії у протистоянні зі сусіднім Азербайджаном за територію Нагірного Карабаху, що триває вже понад 30 років.
Однак в інтерв'ю чеському телеканалу CNN Prima News у Празі, 31 травня, Пашинян сказав, що членство Вірменії в міждержавних організаціях, які очолює Росія, створює думку на Заході, що Єреван є союзником Москви. Насправді це не так, сказав Пашинян, і російська влада також це розуміє.
"Ми не є союзниками Росії у війні з Україною. І ми відчуваємо цю війну, цей конфлікт – це тривога, тому що це безпосередньо впливає на всі наші відносини", – сказав Пашинян, додавши, що Вірменія відчуває себе затиснутою між двома сторонами.
"На Заході вважають, що ми союзники Росії... в Росії бачать, що ми їм не союзники у війні в Україні, а виходить, що ми нічиї союзники в цій ситуації, а значить, ми вразливі", - сказав він.
У Москві речник Кремля Дмитро Пєсков заявив у п’ятницю, що в Росії взяли до відома, як він висловився, цю "важливу заяву".
"Ми знаємо, що є певні нюанси у підході Вірменії до конфлікту навколо України. Ми їх враховуємо, знаємо, але при цьому продовжуємо розвивати наші союзницькі відносини з Вірменією", - цитує Пєскова агентство Reuters.
Російські оглядачі, близькі до Кремля, вважають, що Пашинян переорієнтовує зовнішню політику Вірменії "від дружби з Росією в обійми ворогів Росії". Деякі західні аналітики говорять, що в тому, що Вірменія заявила, що вона не є союзницею Росії у війні проти України, нема нічого дивного, бо "Москва не була союзницею Вірменії у другій війні за Нагірний Карабах", в результаті якої Азербайджану вдалося повернути собі частину територій, які раніше захопила Вірменія.
Вірменія та Азербайджан відновили переговори, спрямовані на досягнення мирної угоди щодо суперечки навколо Нагірного Карабаху, міжнародно визнаної частини Азербайджану, яка населена переважно етнічними вірменами.
У 2020 році Азербайджан повернув собі частину територій, втрачених під час першої війни на початку 1990-х років.
Чи можливий справедливий суд над воєнними злочинцями РФ без перемоги України у війні? Відео
У середу 31-го травня в сенатському Комітеті із Міжнародних відносин відбулись слухання, щодо притягнення до відповідальності росіян за їхні звірства в Україні. Доповідала на слуханнях посолка Держдепартаменту США з питань глобального кримінального правосуддя, Бет Ван Cкак.
Наталія і Яна Степаненки, які втратили ноги внаслідок удару по Краматорську, опанували протези у США. Відео
В квітні минулого року росіяни завдали ракетного удару по вокзалу в Краматорську, коли звідти намагались виїхати тисячі людей. Тоді загинула 61 людина і 126 отримали поранення. Поміж травмованих були мати і донька – Наталія та Яна Степаненки з Донеччини.
- Голос Америки
Ми зробили все можливе, щоб допомогти контрнаступу України – Білий дім

Сполучені Штати, союзники і партнери зробили усе можливе, щоб допомогти Україні підготуватися до контрнаступу.
Про це заявив 2 червня під час спілкування з журналістами координатор Ради національної безпеки зі стратегічних комунікацій Джон Кірбі.
“Ми задовольнили потреби України у проведенні контрнаступу. А коли вони почнуть – це залежить від них самих. Але ми впевнені, що зробили все можливе, щоб підготуватися до цього”, - сказав Кірбі.
За його словами, йдеться не тільки про системи протиповітряної оборони, бронетехніку та артилерію, але і про боєприпаси і тренування військових.
“За останні кілька місяців ми виконали дуже багато роботи, щоб переконатися, що ми заповнили їхній [український - ред.] “список покупок” і що вони отримали те, що їм потрібно”, - додав Кірбі.
Посадовець також додав, що Сполучені Штати не підтримуватимуть заклики до негайного припинення вогню. Оскільки це тільки “заморозило” б стан на поточних лініях фронту, тобто легітимізувало б захоплення української території Росією. Крім того, таке негайне замороження вогню без відведення військ України, дозволило б президенту РФ Путіну “консолідувати контроль над територією, яку він захопив” та дало б йому “час і простір, щоб відпочити, переозброїтись та, можливо, знову атакувати”.
Оскільки росіяни захищатимуться та можуть самі йти в атаку, то, за словами Кірбі, важливо готуватися до динамічних боїв і переконатися, “що ми динамічно готові продовжувати підтримувати” Україну у наступні тижні та місяці.
Кірбі нагадав про нещодавно оголошений новий пакет безпекової допомоги від Міноборони США вартістю до 300 мільйонів доларів.
У 39-й пакет безпекової допомоги (починаючи відлік з серпня 2021 року) входять системи ППО Avenger, додаткові боєприпаси для систем ППО Patriot та HIMARS, а також зенітні системи Stinger, засоби протитанкової боротьби та боєприпаси, включаючи десятки мільйонів боєприпасів до стрілецької зброї.
Дивіться також:
США запобігли дефолту. Сенат затвердив рішення після заяви щодо допомоги Україні

В четвер Сенат США проголосував за підтримку законопроекту, який тимчасово усуває ліміт на федеральні запозичення до січня 2025 року. Рішення дозволить США продовжувати сплачувати свої поточні зобов'язання і уникнути безпрецедентного для країни дефолту, про ризик якого попереджав президент США Джо Байден.
Байден привітав рішення законодавців. "Сьогодні сенатори від обох партій проголосували, щоб захистити економічний прогрес, який дався нелегко, і запобігти першому в історії дефолту Сполучених Штатів", - заявив Байден після голосування.
63 зі 100 сенаторів підтримали рішення. Голосування відбулось після того, як сенатори від опозиційної Республіканської партії отримали запевнення від демократів в тому, що домовленість, яка передбачає обмеження бюджетних видатків, не вплине на оборонні витрати США, зокрема не обмежить допомогу Україні.
Домовленість, якої досягнув Байден зі спікером Палати представників США Кевіном Маккарті, і яку раніше цього тижня підтримала Палата представників США, дозволяє розблокувати запозичення уряду, але передбачає, що федеральні витрати залишаться незмінними у 2024 році та збільшаться на 1% у 2025 році.
Сенатор-республіканець Ліндсі Грем, який нещодавно відвідав Київ, заявив, що домовленість загрожує повному фінансуванню війська США, адже передбачає лише незначне збільшення оборонного бюджету, як пропонує адміністрація Байдена. На думку сенатора, а також його колег-республіканців, це може виявитись недостатнім, з огляду на поточні міжнародні кризи.
Виступаючи в Сенаті під час розгляду законопроекту з підвищення боргового ліміту Грем заявив, що оборонний бюджет, параметри якого узгоджено в рамках домовленості щодо боргового обмеження, "не відповідає загрозам, які над нами нависли".
Сенат "має надіслати чіткий сигнал Путіну, що коли йдеться про вторгення в Україну - ми підтримуємо українців, а ви програєтеЗаявив сенатор-республіканець Ліндсі Грем
"Воєнні злочини Путіна, вчинені у промислових масштабах, не можна ані пробачити, ані забути, - заявив Грем. - Я хочу сказати відважним чоловікам та жінкам України: "Допомога вже в дорозі". Людям Тайваню, які протистоять Китаю, живучі у його тіні: "Допомога вже в дорозі!" Американським військовим, на потреби яких не було виділено достатньо коштів у цьому законопроекті: "Допомога вже в дорозі!"
Він додав, що Сенат "має надіслати чіткий сигнал Путіну, що коли йдеться про вторгнення в Україну - ми підтримуємо українців, а ви програєте".
Щоб запевнити республіканців, що необхідні оборонні видатки буде затверджено, лідер демократів в Сенаті Чак Шумер видав спільну заяву з лідером республіканців в Сенаті Мітчем Макконнеллом, в якій йдеться про те, що буде розглянуто додатковий законопроект з видатків, зокрема, щодо збільшення оборонної допомоги Україні.
Як повідомляли ЗМІ раніше, таку позицію поділяють і в Білому домі. Раніше цього тижня Bloomberg з посиланням на джерела в Білому домі повідомив, що збільшення фінансування для України буде включене до додаткових бюджетних заходів, які не підпадають під обмеження в рамках угоди. Видання також вказує, що 30 травня директор з питань бюджету Білого дому Шаланда Янг негативно відповіла на питання щодо того, чи вплине угода на здатність України отримати більше фінансування.
Після голосування лідер демократів в Сенаті США Чак Шумер пояснив пресі, як відбувались перемовини щодо допомоги Україні під час голосування в четвер.
"Сенаторам-республіканцям не подобались обмеження, на які погодились республіканці в Палаті представників. Тому вони нам сказали: "А якщо будуть потрібні гроші для України? Якщо потрібні гроші на такі речі?" Тоді обмеження можуть виявитись занизькими ... Тому ми з Макконнеллом видали спільну заяву, що ми відшукаємо шляхи фінансування того, що необхідно, через надзвичайні заходи, а також через звичний процес асигнувань. Це і так мало відбутись".
Для того, щоб пакет щодо збільшення ліміту боргу набув чинності, його має підписати президент США Джо Байден.
До роботи над статтею долучилась Катерина Лісунова.
Форум