Спеціальні потреби

30 років тому сталася найбільша в історії хімічна атака проти цивільного населення. Історія хлопчика, який вижив


Цвинтар міста Халабджа в Іракському Курдистані

30 років тому, 16 березня 1988-го року сталася найбільша в історії хімічна атака проти цивільного населення міста Халабджа, де проживали Іракські Курди.

В результаті загинуло близько 5 тисяч безневинних дітей, жінок та чоловіків – мирне населення регіону. Ще понад 10 тисяч осіб отримали численні поранення. Хімічний удар по Халабджа, у 2010-му році Іракським кримінальним судом був визнаний актом геноциду Курдського народу. Опісля удару, тих дітлахів яким дивом тоді вдалося вижити – всиновлювали Іранські сім’ї. Це історія такого хлопця, який подорослішавши подався шукати своїх біологічних батьків та став пристрастним борцем, виступаючим проти застосуваня хімічної зброї.

Моя родина і все місто, вони думали, що я загинув

На цвинтарі міста Халабджа в Іракському Курдистані серед 5 тисяч імен жертв хімічної атаки Садама Хусейна – Земнако Мохаммед Амед. Земнако на надгробних каміннях розпізнає імена родичів і знаходить своє.

"Це дійсно моє ім'я. Моя родина і все місто, вони думали, що я загинув", - каже Земнако Мохаммед Амед.

Земнако було три місяці, коли 16 березня 1988-го іракські літаки скинули на Халабджу заряди з хімічною зброєю. Це була одна з найбільш смертельних хімічних атак на цивільних в історії людства. Припустивши, що батьки маленького Земнако загинули, Іранські військові, які тоді контролювали місто, під час війни з Іраком – евакуювали дитину в Іран.

Його всиновила вдова, медсестра за професією, Кубра Хамідпур і дала нове ім’я - Алі. Виховувала хлопця майже до повноліття, аж раптом потрапила у автокатастрофу і померла від отриманих травм.

"Я втратив її, коли мені було 17. Вона виховала мене, як свою дитину", - каже Земнако.

Я знайшов свою матір, і одночасно я знайшов себе

Прийомна матір колись йому сказала, що він один з тих, кому вдалося вижити після хімічної атаки в Халабджі. Тож після її загибелі хлопець подався шукати своїх кровних родичів і звернувся до Курдської влади в Іраку. Опісля низки тестів ДНК було ідентифіковано його біологічну матір. Возз’єднання сім'ї відбулося у 2009-му.

"Я можу сказати, я знайшов свою матір, і одночасно я знайшов себе", - ділиться Земнако.

Сьогодні Земнако разом із дружиною та однорічною донькою Майєю, живе в Іракському Курдистані. Його біологічна мати допомагає виховувати їхню дівчинку.​

"У мене була донечка, але я втратила її під час хімічної атаки. Я люблю Майю так сильно, як я любила свою доньку", - каже матер Земнако Фатіма Мухаммед Салі.

Земнако був єдиною дитиною з усієї родини, якій вдалося вижити під час хімічної атаки. Сестра, чотири брати, батько – усі тоді загинули.

"Їх відсутність, відчувається в моєму повсякденному житті. Кожного дня я думаю про них", - каже Земнако.

Земнако дуже багато часу проводить, спілкуючись із родичами, аби якомога більше дізнатися про свою родину. Дядько Ібрагім один із таких. ​

Дядько Ібрагім: "Це годинник твого батька".

Земнако: "Правда? Де я був під час хімічної атаки?"

Дядько Ібрагім: "Твоя мати тримала тебе на руках до самісінької атаки. А твій брат горів від хімікатів, і твій батько повів його на дах".

Ібрагім теж втратив дружину і п'ятьох дітей під час атаки. Один з них, Афан, ніби вижив, проте зник безвісти. Дядько сподівається, що і його син колись повернеться додому. Загалом, опісля хімічного удару, щонайменше 170 дітей зникло безвісті, їхні імена викарбувані на меморіальному пам'ятнику Халабджи. Втім знавці певні, цифри не остаточні. ​

"Трагедія у тому, що у той день батьки кидали своїх дітей намагаючись врятуватися. Тож навіть сьогодні я не думаю, що ми маємо точні цифри щодо кількості загублених дітей", - каже директор меморіалу жертвам атаки на Халабджу Саркхель Ґафар.

На сьогодні, окрім Земнако, знайдено ще 4-х вже дорослих дітей з подібною долею. Понад 70 сімей чекають на аналізи їх ДНК, в надії, що вони їх рідні.

На могильній плиті його родини ім’я Земнако пофарбовано у зелений колір, як символ, що він живий. Сам чоловік, знайшовши кровну рідню, став активістом кампанії заборони хімічної зброї.

"На жаль, хімічну зброю використовують і в наші дні, в Сирії чи інших місцях. Це не припустимо. У мене це викликає біль. Я втратив родину і нікому не побажаю пережити щось подібне", - каже Земнако.

Дивіться також: У Флориді, після стрілянини у школі, проходять масові демонстрації

Facebook Forum

XS
SM
MD
LG