Спеціальні потреби

Актуально

Миротворці ООН на Донбасі: Фантазія чи реальність? Розмова з постпредом України при ООН Єльченком

Єльченко відверто відповів, наскільки реалістичним є розміщення миротворців ООН на Донбасі. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:03:39 0:00

Єльченко відверто відповів, наскільки реалістичним є розміщення миротворців ООН на Донбасі. Відео

У вівторок, 29 травня, в Нью-Йорку відбудеться засідання Ради Безпеки ООН, присвячене ситуації в Україні, в якому візьме участь міністр закордонних справ України Павло Клімкін. За кілька днів до цього заходу кореспондент "Голосу Америки" Тетяна Ворожко поспілкувалася з постійним представником України при ООН Володимиром Єльченком про те, чого очікувати від засідання, та чи реалістичною є ідея про розміщення миротворців ООН на Донбасі.

Дипломат скептично поставився щодо можливого прогресу у припиненні російської агресії на сході України та повернення Криму в результаті цього засідання. Втім, сказав він, важливо підняти ці питання та, можливо, почути як еволюціювали погляди партнерів України.

Має відбутися хоча би обговорення, хоча би обмін думками

«Це буде перше засідання саме з українського питання з лютого 2017-го року, коли ми головували в Раді Безпеки. Звичайно, нам під час свого головування було набагато простіше винести це питання на обговорення. … Ми вдячні польському головуючому, який погодився з аргументами на кшталт того, що це все-таки серйозний конфлікт, конфлікт по суті в центрі Європи і таке враження, що Раду Безпеки це не хвилює. Має відбутися хоча би обговорення, хоча би обмін думками. Може, є еволюція в позиціях наших партнерів. Нам це важливо знати, тим більше за умов, коли в рамках так званого треку між Волкером і Сурковим фактично нічого не відбувається. Вони не зустрічалися з кінця січня цього року».

Жодного конструктиву від російської делегації дипломат не очікує, але передбачає жваву дискусію. Ідея, яка підніматиметься на засіданні та над реалізацією якою працює Постійне представництво України при ООН, - формування миротворчої місії ООН на Донбасі.

Основна перешкода, яка стоїть на заваді навіть обговоренню цієї ідеї, - поведінка Росії. Зараз російські дипломати знаходять причини взагалі про це не говорити, каже Єльченко.

Я думаю, що до середини літа нам навряд чи слід чекати початку роботи над мандатом такої операції

«Спочатку, напередодні виборів президента, вони говорили, що повернуться до цього питання після виборів. Потім була версія про інавгурацію Путіна, мовляв, зараз це не на часі, бо це - складне політичне питання, яке буде мати якісь внутрішні наслідки для Росії. Зараз говорять про Чемпіонат світу з футболу. Всім цим вони показують, що до серйозної розмови на цю тему не готові. Я думаю, що до середини літа нам навряд чи слід чекати початку роботи над мандатом такої операції».

Навіть якщо Росія піде на цю розмову, про щось домовитися буде складно, каже посол.

«Ми вважаємо, що сторони конфлікту це - Україна і Росія, а Росія категорично так не вважає. Отже, виходить, що потрібна згода України і Росії, а Росія каже: "ні, наша згода не потрібна, будь ласка, йдіть розмовляйте з ватажками ДНР, ЛНР". Якщо вони погодяться, то ми не будемо заперечувати. Але ж ми всі прекрасно розуміємо, хто, що і як контролює».

Аби обійти опозицію Росії в Радбезі, можна винести це питання на розгляд Генеральної Асамблеї ООН. Але цей шлях є доречним для юридичних питань, не таких як відправлення озброєної місії, каже Єльченко.

«Таким чином, вирішувалося питання про створення спеціальної комісії, яка розслідувала злочини в Сирії або про звернення до міжнародного суду ООН. Це було Косово. Інші конфлікти. Це були суто юридичні питання. А тут йдеться про створення миротворчої місії. Ця місія дорого коштує. Вона має фінансуватися з бюджету ООН. Рішення Генасамблеї не буде обов’язковим для виконання. Отже, як мені здається, нічого, крім морального задоволення, це не принесе. Я не скажу, що це шлях в нікуди. Це можна застосовувати і, можливо, ми колись прийдемо до цього. Але це не є шлях до практичної реалізації ідеї президента України про створення і розташування на території Донбасу миротворчої присутності ООН».

Організацій нібито і багато, але жодна не підходить з тих чи інших причин

Існує варіант сформувати миротворчу місію не в рамках ООН, а іншої регіональної організації, яка, втім, буде діяти під мандатом ООН. Таких прикладів в історії миротворчих операцій в світі чимало. Але у випадку України, говорить дипломат, важко знайти таку організацію.

«Якщо це НАТО, зрозуміло, що Росія це заблокує. Говорили про ЄС, але в ЄС немає своїх військових сил. Так, ЄС може надати спостерігачів у складі якоїсь іншої місії, але ЄС як організація просто фізично і технічно не здатна самостійно провести миротворчу операцію. СНД, ШОС (Шанхайська організація співробітництва – Г.А.) чи ОДКБ (Організація договору колективної безпеки чи «Ташкентський пакт» - Г.А.), - зрозуміло, це не підходить ані нам, ані нашим партнерам. Організацій нібито і багато, але жодна не підходить з тих чи інших причин».

У тому ж випадку, якщо Росія раптом погодиться на створення миротворчої місії ООН і це рішення буде затверджено в Радбезі, виникне проблема її формування, говорить Єльченко.

«Яка країна дасть своїх людей, своїх солдатів, своїх військових, по суті в середину військової ситуації, де стріляють, де важка зброя? І це навіть не Африка. Це танки. Це гармати. Це "Гради". Хто туди піде воювати? Звичайно, що цього не буде».

Єдине, чого не вистачає, це готовності і згоди Росії припинити постачання зброї, боєприпасів, людей, грошей

Можливо, і не потрібно ніяких рішень Радбезу. Головне, аби Росія прийняла рішення закінчити конфлікт.

«Правильно пан Волкер сказав – єдине, чого не вистачає, це готовності і згоди Росії припинити постачання зброї, боєприпасів, людей, грошей і всього іншого. Як тільки Росія на це погодиться, конфлікт миттєво припиниться. Так, залишиться безліч проблем. Але ми їх зможемо врегулювати. Головне, щоб припинила своє втручання Росія».

Дивіться також: 42-й Український фестиваль пройшов у Нью-Йорку. Відео

42-й Український фестиваль пройшов у Нью-Йорку. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:04:02 0:00

Всі новини дня

"Я не простягаю руку ворогу" - директорка ІМІ відмовилась від премії, яку присудили журналістам з України та Росії. Інтерв'ю 

Фото для ілюстрації

Виконавча директорка Інституту Масової Інформації Оксана Романюк відмовилась отримати Премію зі свободи слова Johann Philipp Palm Award від німецького фонду Palm Foundation. Причиною стало те, що премію їй присудили разом із російським журналістом Олексієм Венедиктовим. Пані Романюк назвала Венедиктова “кремлівським лібералом”, саме тому, за її словами, відмовляється "подавати руку ворогу”.

Інститут Масової Інформації - це громадська організації, яка працює у напрямку захисту свободи слова та сприяння розвитку української журналістики. Ксенія Туркова з Голосу Америки розпитала очільницю ІМІ про ситуацію навколо цієї премії і як поставився до відмови української лауреатки її російський колега.

Ксенія Туркова: Пані Оксано, коли ви дізналися про те, що вас висунули на цю премію разом з Венедиктовим, наскільки це було несподівано? Чи очікували ви, що ваше нагородження можуть об'єднати з нагородженням російського журналіста?

Оксана Романюк: Не очікувала. Я дізналася про це у травні, і, якщо чесно, тоді було взагалі не до премії. Я прочитала, суперздивувалася і написала їм листа, мовляв, дякую, що ви мене висунули, але я категорично відмовляюсь у цьому брати участь. Організатори намагались мене переконати, велось довге листування…

Я надавала там свою аргументацію, свої факти, вони намагались мені пояснити свою точку зору. І я зрозуміла, що між нами є якась нестача розуміння пов'язана, по-перше, з досвідом і бекграундом, оскільки ми зараз переживаємо безпосередньо досвід насильства, досвід захисту нашої ідентичності, і для нас не є можливим те, що пропонує нам Західна Європа - простягнути руку ворогу, як мені пропонували. Я розумію, що їхне бажання було абсолютно щирим. Вони просто не розуміють всієї глибини цієї ситуації, в них немає такого сусіда коло кордонів. Тому тут треба більше пояснювати, напевне.

К.Т.: А як вони це пояснювали?

О.Р.: Вони пояснювали це позитивним своїм бажанням… Знаєте, як у правозахисному русі розділяють на миротворців і тих, хто за справедливість. Ось тут була чисто миротворча позиція, буквально мені казали, що “ти маєш простягнути руку ворогу”, буквально такими словами.

На мою думку, Венедиктов легітимізував ситуацію зі знищенням свободи слова в Росії
Оксана Романюк, виконавча директорка ІМІ

А для мене це неприпустимо не лише через ситуацію, в якій ми опинилися. Для того, щоб простягати руку, має відбутися певний комплекс заходів. Мають відбутися перемога, суди, покарання, власне, покаяння — як це було з Німеччиною. Тому що 42 журналісти загинули, наших колег. Буквально за тиждень до війни ми з Олександром Маховим обговорювали тренінги для журналістів. (журналіст О.Махов був у складі ЗСУ, загинув 4 травня 2022 року під час артилерійського обстрілу біля м.Ізюм - ред. ГА) Буквально за два дні до того, як росіяни убили Макса Лєвіна, він мені телефонував, в нього були ідеі стосово заяв про роботу журналістів на передовій.

Друга причина (відмови - ред. ГА) - це сама особистість Венедиктова. Є росіяни, які варті поваги, наприклад, група “Меморіал”, результат їхньої роботи, безумовно, цінний. Але Венедиктов зробив низку висловлювань щодо України, казав, що це просто територія.

На мою думку, він легітимізував ситуацію зі знищенням свободи слова в Росії. Мені здається, що це було б неправильно. І це було б певною зрадою по відношенню до наших колег, які зараз все ж таки - за свободу слова.

К.Т.: А з ним безпосередньо ви спілкувались щодо цієї премії?

О.Р.: Я з ним не спілкувалася. Думаю, що його, як і мене, повідомили офіційним листом організатори: що ось така премія, ось такі номінанти. Я припускаю, він мав бачити, що там була українська претендентка, і раптом вона кудись зникла. Я не знаю, чи комунікували з ним ці організатори. У мене б виникли якісь питання, але я не можу за нього тут відповідати.

К.Т.: Ви згадали “Меморіал”; нещодавно була схожа ситуація із Нобелівською премією миру, коли нагороду отримали російські, українські та білоруські правозахисники. І теж тоді були питання, навіщо так поєднувати і, хай і ненавмисне, повторювати російський наратив про так званий “триєдиний народ”. Чому Захід досі сприймає країни пострадянського простору як один, як тут кажуть англійською, package?

О.Р.: Тому що вони бояться змін, я зрозуміла це вже станом на зараз. Будь-які зміни - це небезпечно, і для Заходу легше нас пакувати в цей package, ніж очікувати чогось невідомого від України.

Україна раптом стає гравцем, який має свою точку зору, який не хоче пакуватися вже в цей package, а хоче бути в пакеті зі зхідноєвропейськими країнами - членами Євросоюзу. Україна має своє бачення, свої якісь там претензії, ще щось. Це незручно. Простіше все звести до статусу кво, звести нас знову у цю радянську парадигму.

Колись до війни мені розказували деякі європейські дипломати, що навіщо ви взагалі щось тут будуєте, якусь ідентичність, якщо все одно вам не вирватись з-під гніту? Все рівно на вас цей тягар буде висіти, і РФ вас не випустить, у вас немає шансів. Мені здається, що у цьому причина — цей страх змін.

І ще один нюанс: ми пережили низку екзистенційних криз, коли розпався Радянський Союз, коли були 90-ті роки, Революція Гідності — і так далі, і так далі. Ми постійно ці зміни переживали, відновлювались і йшли далі. Але в них (на Заході) не було таких сильних криз, і через це, можливо, вони не готові з ними зіштовхуватись. Я бачу, що це просто намагання максимально все законсервувати у тому вигляді, як воно є.

К.Т.: А як цього позбутись?

О.Р.: Є кілька, напевно, варіантів. Один з варіантів подій — це… як мені казали: “Ви, українці, дуже агресивні, дуже енергійні”, напевне, так і треба - дуже гучно про себе заявляти.

З іншого боку, наша така агресивна позиція зрозуміла, але вона змушує певну цільову аудиторію замикатись, знаєте, як в такого броненосця, повністю в себе закуклюватись і нікуди не рухатись, не розвиватись. Тому паралельно з публічним озвученням своєї позиції важливо також продовжувати діалог і пояснювати нашу позицію, наводити факти.

І трете — нам треба своє робити, якось рухатися вперед, тому що іншого виходу немає просто, це питання нашого виживання. Просто не здаватись, рухатись вперед.

К.Т.: Ви написали вчора, що попереду багато роботи, щоб розвіяти російську імперську магію. А про яку саме роботу йдеться і як насправді розвіяти цю магію?

О.Р.: Тут також треба діяти на кількох рівнях. Перший рівень, я вважаю, це юридичний. Я все ж таки думаю, що має бути створений спеціальний трибунал щодо дій Росії, і я хочу побачити на цьому трибуналі безпосередніх пропагандистів, тих людей, які віддавали вказівки, які створювали цю абсолютно жахливу, агресивну пропаганду, тому що ми більше не використовуємо термін просто “пропаганда” — це геноцидна риторика, яка абсолютно перекликається з руандійським випадком, це заклики до нападів на цивільну інфраструктуру і так далі.

Друге — це, власне, робота з так званими російськими лібералами (чи я не знаю, як їх називати коректно). Тому що нещодавна ситуація з каналом "Дождь" показала, принаймні для нас, деяку інфантильність, неготовність брати на себе відповідальність. Я тут можу багато говорити, у нас дуже багато здивування вся ця історія викликала. І мені здається, що до цього кластеру представників цієї спільноти також мають бути вимоги стосовно дотримання етичних стандартів, напевно, більшої уваги до етики, до професійних стандартів журналістики. Неприпустимо вживати таку термінологію, як "Бєлорусія" чи "на Україні". Це дуже такі маленькі приклади.

Більше критичного ставлення має бути, більше переосмислення, можливо, самоаналізу, самооцінки, тому що так не може бути, ви не можете сказати, що це просто війна Путіна. Ви все ж таки є частиною всієї цієї історії. Якщо ви є частиною, то ви не можете підтримувати будь-кого, хто бере в руки зброю і йде вбивати українців, це неприпустимо. Кожен агресор має бути покараний. Кожен агресор. Він не може заслуговувати на підтримку.

Третя група — це росіяни, з якими, я вважаю, в нас є потенціал до діалогу. Насправді в мене було багато знайомих росіян до 24 лютого, ми спілкувалися. І після 24 лютого з цього кола знайомих лише двоє людей мені написали в приват, і я знаю, що їм дуже соромно за цю ситуацію. Вони описують цю ситуацію в категоріях, які нам зрозумілі. Вони кажуть, що їм соромно публічно виступати, тому що вони не знають навіть, що казати. Ось ця позиція — вона нам більш зрозуміла.

Коли виходять якісь росіяни і розказують виключно про себе, це просто викликає дуже багато запитань. Тому, якщо говорити про зміни, я думаю, що змін я б хотіла чекати від цієї третьої групи росіян, які усвідомлюють відповідальність, які усвідомлюють цю ситуацію з імперіалізмом, в якій ми усі опинились, які усвідомлюють жахливі наслідки пропаганди. Мені шкода, що їхні голоси дуже слабо чути, і вони практично невидимі на фоні дуже розпіарених відомих організацій, які отримують фінансування.

К.Т.: Існує такий дискурс, що зараз журналісти не можуть бути беземоційними, нейтральними, що треба чітко розуміти, на якому ти боці, тому що війна. Звісно, вона чорно-біла, там немає відтінків. Але є такий дискурс, що після війни буде складно, мабуть, повернутися до об'єктивної журналістики. Які, на вашу думку, головні виклики війна поставила перед українськими ЗМІ?

О.Р.: Дуже багато викликів. Відповідь про емоційність полягає просто в дотриманні професійних стандартів. І якщо у нас виникають якісь ситуації, пов'язані з емоційними історіями, ми дуже багато консультуємося, радимося з колегами з цього приводу. Зараз є виклики кількох рівнів.

Перше — це, звісно, виклик, пов'язаний з контентом. 80-90% контенту зараз — це війна. І дуже складно навіть писати на якусь іншу тематику. Але я бачу, що онлайн-медіа активно пишуть, викривають навіть корупцію, критичні матеріали пишуть про представників влади. Мене бентежить також поява нашого марафону теленовин: я вважаю, що він себе вже вичерпав, з ним потрібно попрощатись, це вже зрозуміло.

Також є виклик, пов'язаний з безпекою. Безумовно, кожна редакція сьогодні вже навчилася, як в цьому плані викручуватись, але ще рік тому я не думала, що буду вміти оперативно накладати турнікети, якісь такі речі.

Є виклик, пов'язаний з фінансами: зруйнувались традиційні зв'язки, інфраструктура, зруйнувались, власне, нормальні практики, через це дуже багато ЗМІ зараз втратили джерела фінансування, кілька сотень ЗМІ закрилися вже станом на сьогодні внаслідок цієї ситуації. Але кожна криза все ж таки - це якесь переродження, і зараз у нас багато медіа шукають фінансові рішення, і ці фінансові рішення пов'язані зі збільшенням відповідальності, збільшенням діалогу зі своєю аудиторією, з поданням інформації саме про те, що цікаво аудиторії. Тобто це не просто якесь медіа “в космосі”, яке фінансувалося якимось Василем Пупкіним, місцевим олігархом. ЗМІ уже починають усвідомлювати себе як медіа, в якого є конкретна ніша, конкретна аудиторія. Я вважаю, що це позитивно.

А також є виклики, пов'язані з повсякденним життям. Ми проводили опитування, і 97% журналістів, які тут у нас живуть, зазначили, що перебувають у стресі — або через себе, або через свою родину, або через роботу. Тобто, напевно, це те, що лежить на поверхні, але тут є один нюанс: ми постійно колотимося — у різних конфігураціях, нам все не подобається, ми постійно якісь заяви робимо… Навіть війна цю колотнечу не спинила. Постійно там щось у якихось чатах мені пишуть, давайте робить якусь заяву, ще щось, ще щось… Це, як кажуть, ці українці, вони ніяк не заспокояться.

К.Т.: Ну, думаю, що це хороша, добра ознака, тому що українці критично ставляться самі до себе.

О.Р.: З одного боку, це позитив, а з іншого боку, ми постійно на цьому маятнику, нас постійно щось не влаштовує, і ми починаємо далі це хитати, і, можливо, це те, чим ми відрізняємось від всіх консервативних країн, в яких, не дай бог, щоб цей маятник хитнувся. Можливо, це ознака молодої країни, яка перебуває в пошуку своєї моделі — і це не дуже добра, напевно, ознака. Але це ознака розквіту.

КТ: Дуже дякую вам, пані Оксано, за цей коментар.

О.Р.: Дякую вам також.

«Завдання №1 – це вижити», – Сергій Притула. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:00:57 0:00

"Допомога Заходу надто повільна", - волонтери звернулись до Гельсінської комісії США 

Слухання Гельсінської комісії США про роботу волонтерів на допомогу Україні. 7 грудня 2022 р.

Представники чотирьох громадських організацій, які збирають пожертви на підтримку України, виступили перед Комісією Конгресу США з питань безпеки та співробітництва в Європі, також відомою як Гельсінська комісія США. На слуханнях 7 грудня були присутні очільники громадських організацій з України, США та Литви.

Активісти розповіли американським законодавцям про логістичні та регуляторні перепони, які можуть заважати надсилати необхідні речі на фронт. Зокрема Йонас Охман, засновник і голова неурядової організації Blue/Yellow for Ukraine, яка базується у Литві, наголосив, що допомога Заходу часто надходить надто повільно.

"Ми критично оцінюємо підтримку, яка надається із Заходу. Ми відчуваємо моральний обов'язок повідомити та спробувати обговорити ситуації, коли необхідна підтримка не надається так швидко і скоординовано, як могла би. Ми вже кілька разів піднімали це питання у Вашингтоні. Я не кажу, що система допомоги не працює, але вона надто повільна", - заявив Йонас Охман, під час свого виступу.

Йонас Охман, засновник і голова литовської громадської організації Blue/Yellow for Ukraine виступає під час слухань Гельсінської комісії США.
Йонас Охман, засновник і голова литовської громадської організації Blue/Yellow for Ukraine виступає під час слухань Гельсінської комісії США.

Прискорити купівлю і доставку необхідного обладнання може спрощення бюрократичних процедур, стверджує Тарас Чмут, голова фонду "Повернись живим". Зокрема, йдеться про вилучення України з графи "контроль над злочинністю" списку контролю за торгівлею США.

"Для нас і наших американських партнерів, це можливість прискорення закупівлі американської техніки і спорядження. Вилучення України з графи "контроль над злочинністю", списку контролю за торгівлею США дозволить значно швидше отримувати те, чого сьогодні потребує Українська армія для війни. На жаль війна і масштаби втрат настільки великі, що ні українська влада, ні західні партнери не можуть одноосібно закрити усі потреби. Саме тому для нас важливо спрощення тих чи інших процедур для прискорення роботи нашої організації та наших американських партнерів й інших волонтерських організацій з України", - пояснює Тарас Чмут.

Тарас Чмут, директор українського фонду "Повернись живим" виступає під час слухань Гельсінської комісії США.
Тарас Чмут, директор українського фонду "Повернись живим" виступає під час слухань Гельсінської комісії США.

Окрім того, волонтер та сержант резерву морської піхоти ВМСУ Тарас Чмут наголосив, що одне із головних завдань фонду "Повернись живим" - це допомогти українській державі виграти час.

"Наша робота тісно координується із головнокомандувачем Збройних сил Залужним, командуванням сил логістики, які безпосередньо відповідають за забезпечення Збройних сил. Наше завдання не замінити державу, наше завдання посилити її, там де це необхідно. Або надавати державі час, допоки вона знайде ресурси", - наголосив Тарас Чмут.

Від лютого 2022-го року "Благодійний фонд Сергія Притули" зібрав більш як на 85 мільйонів доларів пожертв на українську армію. Такі дані під час засідання Комісії навів засновник фонду, Сергій Притула.

"Ми беремо на себе велику відповідальність за гроші людей. Бо все українське суспільство жертвує у наші фонди, навіть маленькі діти. З серпня цього року і до сьогодні маленькі діти віком 5, 8 та 10 років принесли нашому фонду близько 200 тисяч доларів. Так, це щось неймовірне, і ці діти мають багато різних історій за собою. Наприклад, одна маленька дівчинка обрізала своє волосся, щоб продати його та принести гроші до нашого Фонду, щоб допомоги українській армії. І тому ми живемо з цією відповідальністю за пожертви які вносять люди", - наголосив Притула.

Сергій Притула, засновник та голова українського "Благодійного фонду Притули" під час слухань у Гельсінській комісії США.
Сергій Притула, засновник та голова українського "Благодійного фонду Притули" під час слухань у Гельсінській комісії США.

Своєю чергою, президентка американської громадської організації Razom For Ukraine, Дора Хомяк, підкреслила, що волонтери нині діють в умовах активної, повномасштабної російської війни на території України. Так, на минулому тижні актівстка Razom For Ukraine, а також штурмовичка батальйону «Айдар» та голова Жіночого ветеранського руху Андріана Сусак була тяжко поранена на фронті.

"Сьогодні до нас мала приєднатись моя колега, співзасновниця Razom, Люба Шипович. Але натомість вона перебуває в лікарні й доглядає за важкопораненою Андріаною Сусак. Я не хочу, щоб іще хтось із моєї команди, моїх колег чи друзів опинився в лікарнях. Я знаю, що американський народ підтримує українську перемогу. І усі разом ми, американці, працюємо задля цієї перемоги. Питання в тому, чи погодить Конгрес таку необхідну Україні допомогу? І чи Сполучені Штати нададуть цю допомогу вчасно?" - заявила Дора Хомяк.

Дора Хомяк, президентка американської громадської організації Razom for Ukraine під час слухань Гельсінської комісії США.
Дора Хомяк, президентка американської громадської організації Razom for Ukraine під час слухань Гельсінської комісії США.

Наразі неурядові організації постачають українській армії тактичне спорядження, комерційні дрони, оптику нічного та теплового бачення, радіостанції захищеного зв'язку та бронежилети. Часто ці організації надають більше військового спорядження певних видів, ніж уряд України, йдеться на сайті Гельсінської комісії США.

США надсилають до України засоби захисту проти дронів та ППО

Архівне фото: система HIMARS під час навчань в Латвії, 2022 рік

ВАШИНГТОН, 8 грудня (Reuters) – Згідно з документом, з яким ознайомився Reuters у четвер, Сполучені Штати готуються надіслати Україні пакет військової допомоги на суму 275 мільйонів доларів із засобами для враження безпілотників і зміцнення протиповітряної оборони.

Про пакет може бути оголошено вже в п’ятницю. Яке саме обладнання для боротьби з безпілотниками та ППО включено до пакету поки невідомо.

Очікується, що Пентагон також включить ракети для пускових установок високомобільної артилерійської ракетної системи (HIMARS), виготовлені Lockheed Martin Corp (LMT.N), 155-мм боєприпаси, військові транспортні засоби Humvee та генератори, згідно з повідомленнями поінформованих джерел та документом.

Білий дім не відповів відразу на запит про коментарі, а речник Ради національної безпеки США відмовився коментувати пакет допомоги. Вміст і обяг пакетів допомоги можуть змінюватися, доки їх не підпише президент.

275 мільйонів доларів буде виділено в рамках повноважень президента (PDA), які дозволяють Сполученим Штатам швидко передавати оборонні товари та послуги зі запасів без схвалення Конгресу у відповідь на надзвичайну ситуацію.

Росія збільшила ракетні удари по Україні частково щоб вичерпати запаси засобів протиповітряної оборони Києва та отримати контроль за небом над країною, заявив у листопаді високопоставлений чиновник Пентагону.

Щоб протистояти цим нападам, Сполучені Штати відправили в Україну просунуті зенітні системи NASAMS, які працюють уже кілька тижнів.

Вашингтон раніше оголосив, що надсилає чотири системи протиповітряної оборони малої дальності Avenger, які використовують ракети Stinger виробництва Raytheon Technologies Corp (RTX.N), і ракети-перехоплювачі HAWK.

США союзники також надсилають системи ППО.

З початку російського вторгнення в Україну 24 лютого, яке Москва називає «спеціальною військовою операцією», Сполучені Штати надіслали Києву безпекову допомогу на суму близько 19,1 мільярда доларів.

У четвер законодавці США проголосували за те, щоб наступного року надати Україні щонайменше 800 мільйонів доларів безпекової допомоги.

Британія, Італія і Японія погодилися розробляти новітній бойовий літак

Розробка британського літака винищувача Tempest («Буря»), що буде використана у британсько-італійсько-японському проекті. На світлині - модель показана на авіаційній виставці Фарнборо 16 липня 2018 р.



У Лондоні повідомили, що Велика Британія об’єднає зусилля з Італією і Японією для спільної розробки нового бойового літака винищувача.

Проект називають одним з найбільших західних військових розробок, що відбуватимуться без участі Сполучених Штатів на додаток до подібної спільної програми, яку окремо раніше оголосили Німеччина, Франція та Іспанія.

Нове покоління бойових літаків, яке ми розробляємо, захищатиме нас і наших союзників.
Ріші Сунак

Створення, виробництво й обслуговування бойових літаків вимагає великих коштів і, наприклад, розробка найновішого американського винищувача F35 стала одним з найдорожчих проектів міністерства оборони США.

Британський уряд наголошує, що новий британсько-італійсько-японський літак має бути «сумісний з винищувачами інших партнерів по НАТО».

Західні країни зараз заявляють про більшу готовність докладати зусиль і виділяти коштів на військові цілі на тлі війни Росії проти України, а також з огляду на нарощування військової сили Китаєм і загрози застосування сили щодо Тайваню.

Долучення Японії до британсько-італійських намірів у Лондоні називають важливим досягненням.

У заяві британського уряду процитовано слова прем’єр-міністра Ріші Сунака про те, що «безпека Євроатлантичного і Тихоокеанського регіонів неподільна».

«Нове покоління бойових літаків, яке ми розробляємо, захищатиме нас і наших союзників по всьому світу», - заявив Ріші Сунак.

Урядовці кажуть, що новий проект, окрім військового значення, означатиме також великі економічні стимули, потенційно створивши тисячі робочих місць та нові експортні можливості.

Британсько-італійсько-японський винищувач може бути в небі 2035 року.

Згідно з агентством Reuters основою стане розроблений британцями проект літака Tempest із залученням японської програми F-X та італійської компанії Leonardo.

Британські ЗМІ пишуть, що той літак імовірно використовуватиме багато новітніх технологій включно зі штучним інтелектом, для допомоги пілоту у складних ситуаціях.

Дивіться також:

Антикорупційні зусилля під час повномасштабної війни: інтерв’ю з очільником «Прозорро. Продажі» Олексієм Соболєвим. Відео

Про антикорупційні зусилля в Україні протягом повномасштабної війни розповів Олексій Соболєв, очільник «Прозорро. Продажі». Наразі він прибув до США на міжнародну антикорупційну конференцію.

Більше

XS
SM
MD
LG