Спеціальні потреби

Як розпізнати психопатів та що стається, коли вони - при владі


Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».

В якийсь момент, кілька років тому, я перестала дивуватися багатьом людським вчинкам. Я вже не вигукувала в праведному гніві «Та як так можна? А де ж у людини совість?», «А от якби з ним так?», «Як так можна брехати без докорів совісті?».

Просто в один момент зрозуміла, що в природі існують люди, у яких немає совісті, вони не в змозі відчувати почуття співпереживання, правда для них не абсолют – а та інформація, оприлюднення якої вигідне в даний конкретний момент. Причому, такі люди можуть бути дуже привабливими і володіти неабияким інтелектом.

Такі люди, пише Кліклі, просто не в змозі зрозуміти багато почуттів, які відчувають інші люди, адже їм самим ці емоції чужі.

Психологи називають їх психопатами або соціопатами і оцінюють, що в будь-якому суспільстві їх не більше 1-2%. Такими типажами зацікавилися ще стародавні греки. Філософ Теопрастус у III столітті до нашої ери писав про «нечистоплотну людину», яка позичає гроші і не віддає, бреше і шахраює.

Сучасний опис психопата з'явився у книзі «Маска нормальності» американського лікаря Гірві Кліклі в 1941 році. Його він описав як людину з розвиненим інтелектом, але бідністю емоцій, який зовсім не зважає на те, як його дії позначяться на інших людях. Такі люди, пише Кліклі, просто не в змозі зрозуміти багато почуттів, які відчувають інші люди, адже їм самим ці емоції чужі.

Сучасним же гуру в справі вивчення психопатів є канадський психіатр Роберт Харе, автор однойменного опитування для їх виявлення.

Ось кілька розпізнавальних ознак психопата (перелік неповний і в довільному викладі), які пропонує Харе. Має безладні сексуальні зв'язки. Промишляє криміналом. Паразитує на рідних і близьких. Володіє поверхневим шармом. Вірить у власні унікальність і зверхність. Не думає про завтрашній день. Будь-яка справа на нього швидко наганяє нудьгу. Бреше і не червоніє. Любить розвести на гроші. Не замислюється про наслідки власних дій. У всіх його бідах завжди винен хтось інший. Не здатний покаятися і виправитися. Черствий душею. Не може себе контролювати, імпульсивний. На нього абсолютно неможливо покластися!

Якщо якась риса відсутня, то психіатр присуджує пацієнту 0 балів, трохи є – 1, і 2 – якщо цвіте буйним цвітом. При 30 балах і більше – психопат, тобто наявність усіх гріхів відразу необов'язково. Правда, сам Харе дуже переживає, коли його опитувальником користуються в домашніх умовах, і просить цього не робити, щоб не образити невинних людей.

А ось американський психіатр Майкл Левенсон з цього приводу не комплексує – кожен бажаючий може знайти в Інтернеті його тест для самодіагностики. Я його пройшла і тепер маю незаперечний доказ своєї доброти і душевності.

Головна фізіологічна відмінність психопата від нормальної людини – відсутність страху і тривожності.

Психопати відрізняються від звичайних людей і на фізіологічному рівні. Боб Харе провів цікавий експеримент у канадській в'язниці. Він давав піддослідним електричний шок (тоді це ще було можна), приєднавши їх до приладів, що вимірюють рівень стресу.

Так от виявилося, що психопати зовсім не напружувалися з приводу больового шоку, навіть коли цей експеримент проводили повторно, і вони точно знали, чого чекати. Не пітніли, у них не частішало серцебиття. До речі, Боб просить цей досвід у домашніх умовах теж не проводити.

У журналі «Наука», куди він надіслав звіт про експеримент, не повірили, що надані ним ЕЕГ головного мозку належали живим людям, пише англійський журналіст Джон Ронсон у книзі «Тест на психопата». Річ у тім, що амігдала, частина головного мозку і лімбічної системи, що бере участь у формуванні емоцій, у психопатів практично не діяла. Головна фізіологічна відмінність психопата від нормальної людини – відсутність страху і тривожності. Вони не думають про наслідки, тому що вони їх не бояться.

Тому в західному світі психопата найлегше знайти в тюрмі. У Великобританії їх там 20%, причому серед тих, хто вчинив особливо тяжкі злочини - 50%, пише Кевін Даттон у книзі «Мудрість психопатів». Виправні роботи на них не діють, їхній рівень рецидивізму, порівняно зі звичайними злочинцями, стратосферний.

При цьому 85% популяції в'язниць володіють так званим антисоціальним розладом особистості. Це ніби як «психопат лайт» – тип, який теж думає тільки про себе, але якісь емоції у нього все-таки є. (У всіх психопатів є антисоціальний розлад особистості).

Ось, здавалося б, якщо психопатів можна вирахувати по ЕЕГ, по тесту – то чому б не перевіряти всіх і не садити психопатів до в'язниці після досягнення ними 18-річного віку?

85% популяції в'язниць володіють так званим антисоціальним розладом особистості.

Проблема в тому, що серед видатних людей – президентів, телезірок, керівників великих підприємств, хірургів, солдатів спецназу, юристів – теж багато людей з психопатичними рисами особистості. І, якщо вони злочинів не вчиняють, то від них суспільству може бути величезна користь.

Даттон виявив, що більш за все люди з високим рівнем психопатії люблять займатися бізнесом. Чимало їх і в політиці та ... на телебаченні. А ось серед вихователів дитячих садків, медсестер, терапевтів, народних умільців і робітниць салонів краси людей з неактивною амігдалою практично немає.

І, як переконує автор, щоб досягти успіху в деяких професіях, риси характеру, притаманні психопатам, - величезна підмога. Наприклад, той же хірург. Якщо людина буде відчувати співчуття щодо хворого, переживати, думати про можливі наслідки кожного руху скальпелем, то успішну операцію провести складно. А психопат - чік-чік і готово. А про солдатів спецназу годі й казати.

Проте, у США до питання виявлення психопатів ставляться зі знанням справи. Журнал для кадровиків наполегливо рекомендує своїм читачам простудіювати книгу «Змії в костюмах: Коли психопати виходять на роботу» Пола Бабяка і того ж Харе. В ній детально описується, як відсіяти кандидата, готового піддати ризику всю фінансову систему світу, заради грошей на нову яхту. Оскільки саме це і сталося у 2008-му, можна припустити, що кадровики книгу читали неуважно.

Про те, чому одні психопати стають маніяками-вбивцями, а інші – космонавтами, вчені все ще сперечаються. Одна з версій полягає в тому, що маніяки-вбивці - психопати з важким дитинством. За іншою - «успішні психопати», на відміну від злодіїв-рецидивістів, володіють вродженою внутрішньою дисципліною, а також перебувають у середовищі, яке вимагає певних правил поведінки.

Усі психопати знають, що вони відрізняються від звичайних людей (всі – слабаки, а у них – нерви зі сталі!), але змушені вдаватись до мімікрії, маскуватись - з міркувань пристойності вичавлювати сльозу на похороні й утримувати свій порив поцупити сумочку у розсіяної удови. Якщо суспільство має моральні канони і справедливі закони, то психопати великої шкоди йому не завдають.

Одна з версій полягає в тому, що маніяки-вбивці - психопати з важким дитинством.

Система дає збій, коли психопатам не можна дати ради, вони зосереджуються на самому верху і починають диктувати суспільству свої цінності. Тоді злодійство і паразитичний спосіб життя вважаються не ганебним явищем, а предметом гордості. Тоді вміння визнати свої помилки і вибачитися розглядаються не як сила духу, а як слабкість характеру.

Тоді винними автоматично стають жертви, тому що вони самі дали себе розвести або просто тому, що опинилися не в тому місці у невідповідний час. Тоді абсолютно аморальні дії однієї держави щодо іншої називаються «геополітичними інтересами». Люди можуть і не бути психопатами самі, але в деформованому суспільстві вони будуть приймати і поділяти ці цінності.

Передрук та інше використання матеріалів, розміщених на цьому веб-сайті, дозволяється за умови посилання на джерело.

Дивіться також: Це Яна. Вона живе з ВІЛ від народження. Вражаюча історія.

Це Яна. Вона живе з ВІЛ від народження. Вражаюча історія.
please wait

No media source currently available

0:00 0:01:39 0:00

  • 16x9 Image

    Тетяна Ворожко

    Ведуча програми «Студія Вашингтон», журналіст та редактор. Фокусується на висвітленні українських питань у Конгресі, прямих включеннях із місця подій, американській політиці. Працювала репортером газети «Киевские Ведомости» та програми «Погляд у світ» (УТ-1), сценаристом та журналістом культового шоу «Без Табу з Миколою Вереснем» (1+1). Дописувала до десятка газет і журналів. Співпрацювала з CNN та BBC. Після навчання у США обійняла посаду радника Координатора проектів ОБСЄ в Україні з питань мас-медіа, де протягом двох років запустила десятки проектів, спрямованих на розвиток вільних ЗМІ та зменшення напруги між регіонами країни. Автор двох книг та документального фільму (канал СТБ). Здобула диплом магістра історії КНУ імені Тараса Шевченка та магістра журналістики Університету штату Огайо (Атенс). Мама сина.

Facebook Forum

Інше за темою

XS
SM
MD
LG