Актуально
Лідери та їх виборці. Маніфест відповідальності
Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».
Україна стоїть на порозі нової віхи історії. Хто з кандидатів у Президенти найкраще захистить інтереси країни? Чи є серед 40 кандидатів один, який представлятиме мої інтереси? Вибори без вибору? Схожі запитання сьогодні задають собі у ці дні усі, хто 31 березня готується піти до виборчих дільниць. Ці запитання ключові, бо вибори 2019-го року продемонструють три риси українського суспільства – стан його дорослості, якість лідерства та готовність громадян взяти відповідальність за свій вибір – які закладуть засади його подальшого сталого розвитку.
Чи є серед 40 кандидатів один, який представлятиме мої інтереси? Вибори без вибору?
Подібні запитання ставлю собі і я. Можливо, саме тому своє навчання у Гарварді, поряд з питаннями національної безпеки та міжнародної політики, я присвятила вивченню та дослідженню питань лідерства і лідерів та відповідальності суспільства, як за тих кого ми обираємо, так і за ефективність реформ. До звичних викликів для суспільства та лідерів треба додати те, що ці вибори проходять у країні, яка перебуває у стані війни, захищає свою територію від агресора та відвойовує своє право на місце в європейській родині. Багато країн у світі проходили через кризи, які Україна переживає сьогодні, і щоб зрозуміти, як і куди рухатись, і навчитись на чужих помилках та успіхах, я пропоную нам заглянути в історію і взяти на озброєння дослідження науки.
Відповідальність лідерів
У 1933 році минулого сторіччя США перебували у Великій Депресії. Домінування промислових монополій, розвал банківської системи і крах ринку цінних паперів, бідність, корупція, високий рівень злочинності – такою була Америка 30-х. Під час цієї, як тепер пишуть, найбільшої в історії США економічної кризи, американці абсолютною більшістю обирають собі харизматичного та сильного духом, але слабкого тілом, в інвалідному візку, Франкліна Деланора Рузвельта. Історики наголошують на його неймовірних лідерських якостях: цікавість та здатність до швидкого перетравлення інформації; блискучі ораторські здібності; впевненість у власних силах і переконаннях та здатність перебороти себе і вчитись на помилках.
У перші сто днів свого президентства Рузвельт проштовхнув, у великій мірі шляхом президентських указів, законодавчі ініціативи, які в подальшому назвали “Нова Угода” “New Deal”. “Нова Угода” забезпечила комплексну реформу державної служби, громадського сектору та фінансової системи. Згодом, після атаки Японії на американську землю, щоб захистити США та допомогти Європі побороти фашизм, незважаючи на шалену внутрішню опозицію, вступив у Другу Світову війну. ФДР, ім’я, з яким він увійшов в історію, можна з впевненістю стверджувати, заклав засади США. Саме завдяки його політиці, Сполучені Штати стали такими, якими ми їх знаємо сьогодні.
З часом люди на верхівці ієрархії починають вірити, що мають право претендувати на владу за будь-яких обставин.
Водночас він - єдиний президент США, який порушив правило двотерміновості і пішов на третій термін президентства. Критики також звертають увагу на те, що в середині свого другого терміну ФДР рухався в напрямку диктатури, намагаючись паралельно з президентством, контролювати як законодавчу, так і виконавчу гілку влади.
І цьому є чітке наукове пояснення. Психологи стверджують, що люди при владі мають тенденцію змінюватися, особливо, коли не зустрічають серйозної критики та опозиції. З часом люди на верхівці ієрархії починають вірити, що мають право претендувати на владу за будь-яких обставин. Влада спричиняє до ігнорування перспектив, поглядів та емоцій інших, призводить до їх об’єктивізації та віри у стереотипи, робить людей самовпевненими.
Водночас, проблема не у владі як такій, а у тому, як і з якою метою люди використовують владу, яку вони мають над іншими. “Корупція не у владі, а у нас самих,” - писав мислитель і засновник ідеї модерного суспільного руху Сол Алінській у своїй відомій праці “Правила для радикалів”. Мати владу і правильно нею розпорядитись на благо інших - не проста справа. Отож, для лідера є ключовим не втратити розуміння заради чого він прагне влади.
Відповідальність громадян
Характер лідера та його трансформація є лише частиною успіху чи провалу справи чи країни. Велика відповідальність лежить саме на нас з вами, громадянах, хто цих лідерів обирає.
Джон Гарднер, професор, дослідник, урядовець США, у своїй відомій книзі про лідерство переконує, що поведінка та дії лідера є цілком у наших руках. На нас, як виборцях, лежить відповідальність знати, як підтримувати та сприяти сильним та моральним лідерам та як виявляти тих, хто експлуатує нас, грає на наших страхах та упередженнях чи веде нас небезпечним шляхом.
У людській природі є потреба, щоб нас врятували. Ми шукаємо батьків, які вирішать наші проблеми. Такі фантазії для дорослих дітей автоматично ведуть до розчарувань. Бо лише власними самостійними рішеннями і діями ми можемо вирішити наші проблеми.
Якщо ми ліниві, дбаємо лише про власні інтереси;
Якщо ми добровільно обираємо собі в лідери тих, хто обіцяє прості рішення;
Якщо ми готові до обмеження власних свобод;
Якщо ми віддаємо наше особисте право вибору і рішень –
Ми заслуговуємо і отримуємо найгірше.
Тому важливо поряд зі своїми інтересами думати про інтереси громад і не варто шукати простих рішень - їх не існує. Захищаючи свої інтереси, треба робити виважений та усвідомлений вибір. Вибір – це дія і крок на зустріч особистій відповідальності.
Відповідальність взаємна
Наш вибір є лише частиною нашої відповідальності як громадян. Не менш важливим є наша активність, організована підтримка та невпинний контроль за тими, кого ми обрали собою керувати. У свою чергу відповідальний лідер має бути відкритий та готовий до критики і опозиції, бо лише так можна вдосконалити і покращити результат.
І тут я знову хочу повернутись до президента Рузвельта та його неординарних якостей. На початку президентства коаліція реформаторів прийшла до ФДР, щоб переконати його провести низку реформ. Він уважно їх вислухав і відповів – “Ви мене переконали, тепер підіть і організуйте тиск на мене”. Рузвельт шукав спротив, розуміючи, що це триматиме його в тонусі і змушуватиме діяти.
Ще сорок років тому, вже згаданий мною Сол Алінській писав: “Не достатньо просто обрати свого кандидата. Необхідно тримати його під постійним тиском”.
Час як лідерам, так і громадянам взяти на себе відповідальність.
Отож, маємо просту схему взаємозалежності та взаємної відповідальності лідера та виборців. Лідер має чітко розуміти, для чого він прагне влади та бути відкритим до критики. Ми, громадяни, маємо робити усвідомлений вибір, розуміючи, якого лідера обираємо, і, не зважаючи на його характер чи обіцянки, тримати його під контролем заради досягнення змін.
31 березня ви підете до виборчих дільниць обирати лідера для України. 40 кандидатів у Президенти шукатимуть вашої підтримки.
Час як лідерам, так і громадянам взяти на себе відповідальність. У ваших руках сьогодні розірвати існуюче українське зачароване коло – Революція - надія - розчарування –стагнація – протест – Революція – надія – розчарування – стагнація – протест -Революція………….
Час творити нову парадигму для України.
Революція-надія -реформи-прогрес–сталий розвиток.
Передрук та інше використання матеріалів, розміщених на цьому веб-сайті, дозволяється за умови посилання на джерело.
Дивіться також: Історія родини кримськотатарських біженців у США, які мріють повернутися на Батьківщину. Відео
Всі новини дня
Сенатор Вайтгаус: США співпрацюватимуть з МКС у справі російських воєнних злочинів в Україні
Понад 5 тисяч колишніх злочинців з «Групи Вагнера», які воювали проти України, були помилувані після завершення контракту, заявив у суботу засновник «Вагнера» Євген Пригожин. При цьому за оцінками Білого дому, загальні втрати «Групи Вагнера» в Україні складають понад 30 тисяч, з них 9 тисяч вбитими.
Приватну військову компанію «Вагнера», яка бере участь у боях в Бахмуті, звинувачують у численних воєнних злочинах та у злочинах проти людяності, і як повідомляв Голос Америки, про це говорив на слуханнях у Сенаті генеральний прокурор США Меррік Гарланд.
Під час нещодавніх слухань Гельсінської комісії США американські законодавці розглядали можливість визнання російських найманців із ПВК «Вагнер» міжнародною терористичною організацією.
Одним із сенаторів-демократів, який активно за це виступає, є Шелдон Вайтгаус (Sheldon Whitehouse), який нещодавно побував у Києві. У розмові з Російською службою Голосу Америки він сказав, що повернувся з України з відчуттям, що потрібно більше допомагати українцям на законодавчому рівні.
У розмові з кореспондентом Російської служби Данилом Гальперовичем, сенатор від Род-Айленду заявив, що, незважаючи на те, що США не схвалили «Римський статут», щоб визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду (МКС), згідно з уже ухваленим законом, Вашингтон буде співпрацювати з МКС для розслідування і покарання винних у воєнних злочинах.
Розмову було вперше опубліковано на сайті Російської служби Голосу Америки, її було перекладено і скорочено для плинності та ясності.
Данило Гальперович, Голос Америки: Ви активно виступали під час нещодавніх слухань Гельсінської комісії США щодо Закону про притягнення до відповідальності російських найманців (HARM Act), який передбачає оголошення ПВК «Вагнер» іноземною терористичною організацією. Виступаючи на слуханнях, ви сказали, що після поїздки в Україну у вас склалося враження, що українцям дуже потрібен цей закон, і якнайшвидше. Як ви думаєте, коли він може бути схвалений Сенатом і чому він важливий?
Визнання «Групи Вагнера» терористичною організацією позбавляє її можливості отримувати фінансування, постачання та матеріальну підтримку
Шелдон Вайтгаус: Думаю, зараз є розуміння, що спочатку законопроект буде розглянутий комітетом Сенату з міжнародних відносин і пройде через відповідну процедуру в комітетах. Потім, у разі позитивного двопартійного голосування, він може бути винесений на розгляд Сенату. Сподіваємося, що це пройде за процедурою прискореного розгляду, і ми зможемо швидко досягти угоди.
Визнання «Групи Вагнера» терористичною організацією позбавляє її можливості отримувати фінансування, постачання та матеріальну підтримку, оскільки ті, хто надають матеріальну підтримку терористичним організаціям, можуть зіткнутися з юридичними наслідками. Це серйозно порушить ланцюжки поставок «Групи Вагнера», тому їм доведеться мати справу лише з країнами-ізгоями, щоб отримувати військову підтримку для своїх бойових дій.
Д.Г.: На вашу думку, як це працюватиме в практичному плані? Адже якщо Держдепартамент оголосить «Групу Вагнера» терористичною організацією, то американським дипломатам, імовірно, доведеться вирушити до інших країн, щоб переконати уряди африканських країн, таких як Малі чи Центральноафриканська Республіка, щоб вони припинили співпрацю з «вагнерівцями», чи не так?
Ш.В.: Наскільки я розумію, дуже багато залишатиметься на розсуд виконавчої влади у питанні про те, як і коли запроваджувати санкції. Якщо «Вагнер» глибоко пов'язаний з політичною елітою країни, наприклад, надає їм послуги з охорони політичних лідерів, то, на практиці, потрібен час, щоб відмовитися від них. Думаю, рішення ухвалюватиметься з кожної нагоди окремо в розумній формі. Головною метою тут є операції «Вагнера» в Україні та потоки зброї, які підтримують ці операції.
Д.Г.: Міжнародний кримінальний суд нещодавно видав ордер на арешт президента Росії Володимира Путіна та російської уповноваженої з прав дитини (Марії Львової-Бєлової). Але США не визнають повноваження МКС. Чи має цей ордер якесь значення для уряду США, і чи може ставлення США до Міжнародного кримінального суду змінитись після цього?
Думаю, тепер Володимир Путін не дуже далеко від'їжджатиме від своїх дач чи від Кремля
Ш.В.: Ми працювали з Міжнародним кримінальним судом та адміністрацією, і розробили закон, який уже схвалено. Цей закон дозволяє МКС вести розслідувальну роботу як у США, так і за підтримки американських структур, коли йдеться про групу російських олігархів та офіційних осіб, які підтримують воєнні злочини в Україні. Тобто йдеться про вузьке коло потенційних відповідачів, але це відкриває для США можливість співпраці з МКС.
Це дуже важливий перший крок. Імовірно, будуть потрібні технічні рішення щодо ролі США у разі необхідності проведення арешту американським персоналом або сприяння арешту. Думаю, тепер Володимир Путін не дуже далеко від'їжджатиме від своїх дач чи від Кремля. Поки що це – гіпотетичний розвиток подій, і я особливо не поспішаю з цим.
Д.Г.: Як ви вважаєте, які ще є способи для притягнення Росії до відповідальності за війну проти України? Чи вважаєте ви, що ідея спеціального трибуналу щодо російської війни в Україні може спрацювати?
Міжнародний трибунал, гадаю, може розглядати справи про воєнні злочини, особливо про злочин самого вторгнення
Ш.В.: Я радий, що МКС розпочав роботу. Сподіваюся, це не останнє їхнє звинувачення. Думаю, це надсилає дуже важливий сигнал. Чиновників середньої ланки звинувачують, коли є достатні докази, що вони вчинили воєнні злочини. Тому МКС має важливу роль, але це дуже вузька роль.
Міжнародний трибунал, гадаю, може розглядати справи про воєнні злочини, особливо про злочин самого вторгнення, у ширшому плані, але, знову ж таки, це буде дуже вузька група осіб, які відповідатимуть за сам факт злочинної агресії.
Таким чином дуже багато роботи передається генеральному прокурору України, і мені здається важливим, щоб ми надавали йому необхідну адміністративну підтримку. Не тільки для порушення кримінальних справ, які він уже почав порушувати стосовно російських солдатів, які вчиняють такі злочини, як вбивства та зґвалтування на території України.
Потрібно також підтримувати його роботу зі збору матеріалів для цивільних справ, що стосуються збитків, завданих людям, які втратили своїх близьких, втратили будинки, були поранені – щоб вони отримали компенсації.
Це не просто. Не думаю, що тут вдасться розглядати кожен випадок окремо. Думаю, доведеться створити фонд за прикладом Фонду допомоги жертвам атак 11 вересня 2001 року, який створили США. Після чого створити адміністративну структуру надання допомоги постраждалим та його сім'ям, розподіляючи кошти з цього фонду впорядкованим чином.
Коли я востаннє розмовляв із генеральним прокурором України, він сказав, що до них уже надійшло, здається, 70 тисяч таких заяв. І це – не враховуючи окупованих територій, де люди не можуть вільно висувати позови. Це буде велика робота, і нам потрібно зробити все, щоб у нього була необхідна підтримка: комп'ютерна підтримка, технічна підтримка, підтримка збору доказів – все необхідне для роботи на користь постраждалих звичайних українців.
Д.Г.: З огляду на ваш досвід політика та людини, що належить до органів влади США, скажіть – чи очікували ви таку жорстокість з боку Росії? Тому що для багатьох останній рік можна зарахувати за декілька – він відкрив людям очі, хоч для мене це не було відкриттям, бо я був у Чечні на початку 2000-х. Особисто ви очікували дізнатись те, що ви знаєте зараз?
Ш.В.: Я не був здивований, особливо після того, як Україна «розбила носа» російської армії, відбила початкове вторгнення та повернула значні території. Думаю, це викликало обурення у російських збройних силах. Підрозділи групи «Вагнер» відомі своєю жорстокістю. Коли збройні сили з низькою внутрішньою дисципліною, як і російської армії, розпускаються зовсім, це з великою ймовірністю призводить до таких злочинів. Тому, на жаль, це був передбачуваний результат.
Д.Г.: Весь цей рік в американській адміністрації та інших західних урядах відбувалися дебати щодо рівня підтримки України. Протягом довгого часу нічого не говорили про постачання комплексів Patriot чи танків, але потім такі рішення було ухвалено. Критики кажуть, що Захід збільшує допомогу Україні лише після появи чітких свідчень про страждання українців. Чи вважаєте ви, що можна надавати допомогу, не чекаючи таких страждань?
Ш.В.: Думаю, є безліч прикладів, коли ми могли почати надавати допомогу та постачати техніку Україні раніше та швидше, і я шкодую про ці затримки. Озираючись назад, військові командири можуть сказати: «Знаєте що? Ми могли б рухатися швидше, і, ймовірно, нам слід рухатися швидше».
Але ситуація така, якою є. Ви бачите, що авіація, танки, боєприпаси, така зброя як комплекси Patriot надходять у досить значних кількостях. Це важливий сигнал, на якому потрібно сфокусуватися.
Слід зазначити, що підтримка України стала не лише дуже солідною, а й надзвичайно широкою. Десятки країн підтримують Україну, і я думаю, що згуртованість цих країн, навіть незалежно від зброї, яку вони відправляють, їхня кількість та єдність, спрямовує дуже важливий сигнал та має стратегічне значення.
Тому, хоч і є затримки, про які можна шкодувати, ми опинилися у дуже сильній позиції. І наступний наступ України покаже, чи виконали ми свою роботу так, як треба.
«Того, хто кров проллє зі мною, за брата матиму»: снайпер «Вовк» про службу на передовій Донбасу. Відео
Дитяче захоплення зброєю стало професією для снайпера-прикордонника «Вовка», який воює на Донбасі. Як росіяни відповідають на снайперські постріли, на що і кого покладається «Вовк», та яка поема Шекспіра описує атмосферу в ЗСУ, він розповів Анні Костюченко та Павлу Суходольському.
Чому не слід очікувати вторгнення білоруської армії? Інтервʼю з Палом Слюнькіним. Відео
Чому не слід очікувати вторгнення білоруської армії? Чи є майбутнє у відносин Білорусі із Заходом? Чи варто розраховувати на білоруську опозицію? Павло Слюнькін, колишній білоруський дипломат, розповів про це в інтервʼю Марії Ульяновській.
Кінець епохи єдинорогів? Крах банків у США – експлейнер. Відео
Падіння банків у США: 🔻 як це відбувалось? 🔻 чи наближається банківська криза? 🔻 до чого готуватись стартапам? Дивіться новий #експлейнер від Голосу Америки Українською!
Візит Сі до Москви знизив ризик ядерної ескалації – Боррель
Нещодавня поїздка голови Китаю Сі Цзіньпіна до Москви та його зустріч із президентом Росії Володимиром Путіним знизила ймовірність застосування Москвою ядерної зброї. Про це заявив голова зовнішньополітичного відомства Євросоюзу Жозеп Боррель, повідомляє Financial Times.
Європейський дипломат повідомив журналістам, що Сі дуже ясно дав зрозуміти Путіну, що Росія не повинна розгортати ядерні озброєння у війні з Україною.
За словами Борреля, китайський лідер хоче звести до мінімуму ризик бути повʼязаним із російським вторгненням. Очільник дипломатії ЄС також зазначив, що Китай не повністю підтримує Росію і поки що немає жодних ознак того, що Пекін надавав Москві зброю.
Водночас Боррель розкритикував КНР та Індію за закупівлі російських енергоресурсів, що тривають на тлі санкцій.
Джерело Financial Times у Євросоюзі повідомило, що лідери ЄС намагаються схилити Сі Цзіньпіна до переговорів із президентом України Володимиром Зеленським. За словами співрозмовника газети, Брюссель наполягає на тому, щоб Китай чув не лише російську позицію, а й українську.
На тлі підготовки візиту Сі до Москви західні ЗМІ писали, що лідер Китаю після зустрічі з Путіним має намір переговорити із президентом України. Про підготовку розмови Сі та Зеленського розповідав і радник голови Офісу президента України Михайло Подоляк.
Володимир Зеленський у недавньому інтервʼю японському виданню The Yomiuri Shimbun скептично сприйняв китайські ініціативи про мирне врегулювання конфлікту Росії з Україною і підкреслив, що Київ не отримував від Пекіна пропозиції виступити посередником або про проведення зустрічі з Сі Цзіньпіном. «Але я дипломатичними каналами дав прямі повідомлення, що хочу поговорити з лідером Китаю», – сказав президент України.
Сі Цзіньпін перебував із державним візитом у Росії 20–22 березня. 21 березня він провів офіційні зустрічі з представниками влади Росії.
Форум