Спеціальні потреби

Актуально

Лідери та їх виборці. Маніфест відповідальності

Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».

Україна стоїть на порозі нової віхи історії. Хто з кандидатів у Президенти найкраще захистить інтереси країни? Чи є серед 40 кандидатів один, який представлятиме мої інтереси? Вибори без вибору? Схожі запитання сьогодні задають собі у ці дні усі, хто 31 березня готується піти до виборчих дільниць. Ці запитання ключові, бо вибори 2019-го року продемонструють три риси українського суспільства – стан його дорослості, якість лідерства та готовність громадян взяти відповідальність за свій вибір – які закладуть засади його подальшого сталого розвитку.

Чи є серед 40 кандидатів один, який представлятиме мої інтереси? Вибори без вибору?

Подібні запитання ставлю собі і я. Можливо, саме тому своє навчання у Гарварді, поряд з питаннями національної безпеки та міжнародної політики, я присвятила вивченню та дослідженню питань лідерства і лідерів та відповідальності суспільства, як за тих кого ми обираємо, так і за ефективність реформ. До звичних викликів для суспільства та лідерів треба додати те, що ці вибори проходять у країні, яка перебуває у стані війни, захищає свою територію від агресора та відвойовує своє право на місце в європейській родині. Багато країн у світі проходили через кризи, які Україна переживає сьогодні, і щоб зрозуміти, як і куди рухатись, і навчитись на чужих помилках та успіхах, я пропоную нам заглянути в історію і взяти на озброєння дослідження науки.

Відповідальність лідерів

У 1933 році минулого сторіччя США перебували у Великій Депресії. Домінування промислових монополій, розвал банківської системи і крах ринку цінних паперів, бідність, корупція, високий рівень злочинності – такою була Америка 30-х. Під час цієї, як тепер пишуть, найбільшої в історії США економічної кризи, американці абсолютною більшістю обирають собі харизматичного та сильного духом, але слабкого тілом, в інвалідному візку, Франкліна Деланора Рузвельта. Історики наголошують на його неймовірних лідерських якостях: цікавість та здатність до швидкого перетравлення інформації; блискучі ораторські здібності; впевненість у власних силах і переконаннях та здатність перебороти себе і вчитись на помилках.

У перші сто днів свого президентства Рузвельт проштовхнув, у великій мірі шляхом президентських указів, законодавчі ініціативи, які в подальшому назвали “Нова Угода” “New Deal”. “Нова Угода” забезпечила комплексну реформу державної служби, громадського сектору та фінансової системи. Згодом, після атаки Японії на американську землю, щоб захистити США та допомогти Європі побороти фашизм, незважаючи на шалену внутрішню опозицію, вступив у Другу Світову війну. ФДР, ім’я, з яким він увійшов в історію, можна з впевненістю стверджувати, заклав засади США. Саме завдяки його політиці, Сполучені Штати стали такими, якими ми їх знаємо сьогодні.

З часом люди на верхівці ієрархії починають вірити, що мають право претендувати на владу за будь-яких обставин.

Водночас він - єдиний президент США, який порушив правило двотерміновості і пішов на третій термін президентства. Критики також звертають увагу на те, що в середині свого другого терміну ФДР рухався в напрямку диктатури, намагаючись паралельно з президентством, контролювати як законодавчу, так і виконавчу гілку влади.

І цьому є чітке наукове пояснення. Психологи стверджують, що люди при владі мають тенденцію змінюватися, особливо, коли не зустрічають серйозної критики та опозиції. З часом люди на верхівці ієрархії починають вірити, що мають право претендувати на владу за будь-яких обставин. Влада спричиняє до ігнорування перспектив, поглядів та емоцій інших, призводить до їх об’єктивізації та віри у стереотипи, робить людей самовпевненими.

Водночас, проблема не у владі як такій, а у тому, як і з якою метою люди використовують владу, яку вони мають над іншими. “Корупція не у владі, а у нас самих,” - писав мислитель і засновник ідеї модерного суспільного руху Сол Алінській у своїй відомій праці “Правила для радикалів”. Мати владу і правильно нею розпорядитись на благо інших - не проста справа. Отож, для лідера є ключовим не втратити розуміння заради чого він прагне влади.

Відповідальність громадян

Характер лідера та його трансформація є лише частиною успіху чи провалу справи чи країни. Велика відповідальність лежить саме на нас з вами, громадянах, хто цих лідерів обирає.

Джон Гарднер, професор, дослідник, урядовець США, у своїй відомій книзі про лідерство переконує, що поведінка та дії лідера є цілком у наших руках. На нас, як виборцях, лежить відповідальність знати, як підтримувати та сприяти сильним та моральним лідерам та як виявляти тих, хто експлуатує нас, грає на наших страхах та упередженнях чи веде нас небезпечним шляхом.

У людській природі є потреба, щоб нас врятували. Ми шукаємо батьків, які вирішать наші проблеми. Такі фантазії для дорослих дітей автоматично ведуть до розчарувань. Бо лише власними самостійними рішеннями і діями ми можемо вирішити наші проблеми.

Якщо ми ліниві, дбаємо лише про власні інтереси;

Якщо ми добровільно обираємо собі в лідери тих, хто обіцяє прості рішення;

Якщо ми готові до обмеження власних свобод;

Якщо ми віддаємо наше особисте право вибору і рішень –

Ми заслуговуємо і отримуємо найгірше.

Тому важливо поряд зі своїми інтересами думати про інтереси громад і не варто шукати простих рішень - їх не існує. Захищаючи свої інтереси, треба робити виважений та усвідомлений вибір. Вибір – це дія і крок на зустріч особистій відповідальності.

Відповідальність взаємна

Наш вибір є лише частиною нашої відповідальності як громадян. Не менш важливим є наша активність, організована підтримка та невпинний контроль за тими, кого ми обрали собою керувати. У свою чергу відповідальний лідер має бути відкритий та готовий до критики і опозиції, бо лише так можна вдосконалити і покращити результат.

вибори 2014
вибори 2014

І тут я знову хочу повернутись до президента Рузвельта та його неординарних якостей. На початку президентства коаліція реформаторів прийшла до ФДР, щоб переконати його провести низку реформ. Він уважно їх вислухав і відповів – “Ви мене переконали, тепер підіть і організуйте тиск на мене”. Рузвельт шукав спротив, розуміючи, що це триматиме його в тонусі і змушуватиме діяти.

Ще сорок років тому, вже згаданий мною Сол Алінській писав: “Не достатньо просто обрати свого кандидата. Необхідно тримати його під постійним тиском”.

Час як лідерам, так і громадянам взяти на себе відповідальність.

Отож, маємо просту схему взаємозалежності та взаємної відповідальності лідера та виборців. Лідер має чітко розуміти, для чого він прагне влади та бути відкритим до критики. Ми, громадяни, маємо робити усвідомлений вибір, розуміючи, якого лідера обираємо, і, не зважаючи на його характер чи обіцянки, тримати його під контролем заради досягнення змін.

31 березня ви підете до виборчих дільниць обирати лідера для України. 40 кандидатів у Президенти шукатимуть вашої підтримки.

Час як лідерам, так і громадянам взяти на себе відповідальність. У ваших руках сьогодні розірвати існуюче українське зачароване коло – Революція - надія - розчарування –стагнація – протест – Революція – надія – розчарування – стагнація – протест -Революція………….

Час творити нову парадигму для України.

Революція-надія -реформи-прогрес–сталий розвиток.

Передрук та інше використання матеріалів, розміщених на цьому веб-сайті, дозволяється за умови посилання на джерело.

Дивіться також: Історія родини кримськотатарських біженців у США, які мріють повернутися на Батьківщину. Відео

Всі новини дня

«Калініград наш!» Чехи у соцмережах тролять фіктивні російські «референдуми»

Офіційний Твіттер-акаунт Чеських залізниць запрошує у подорож до «приєднаного» Калінінграда: «Ми теж зараз їдемо до Краловця. Відкрийте для себе красоти Чехії!»

Чеський сегмент інтернету цього тижня вибухнув десятками тисяч жартів про нібито приєднання до Чехії російського анклаву навколо Калініграда в результаті «чесного референдуму».

Гасла «Зробимо Чехію знову великою!» ширилися зі швидкістю лісової пожежі.

Лунали оди бравому "військово-морському флоту Чехії" на Балтійському морі від поляків, що завжди раді нагоді покепкувати з сухопутних сусідів.

В'їдливі поляки поширювали фото вигаданого «Чеського авіаносця Karel Gott, що залишає свою базу в Калінінграді і відправляється у води Балтійського моря».

Тим часом Чеська залізниця ділилася планами прямого сполучення з "новонабутими територіями".

Для далекого узбережжя Балтійського моря створювали прогноз погоди.

... та, звичайно ж, ударними темпами взялися будувати «пивопровід» Beer Stream 1 для нових громадян, щоб вони відчули смак Батьківщини.

Новий веб-сайт, який користується тією ж айдентикою, що і державне агентство CzechTourism, уже запрошує туристів відвідати прибережну територію, якій після підписання указу чеським урядом про приєднання Калінінграда 4 жовтня, повернуло історичну назву – «Královec». Кількість прихильників Краловця в мережі Twitter росте на очах, додаючи по кілька тисяч фоловерів за день.

«Ласкаво просимо на офіційний профіль Královec 🇨🇿. Після успішного референдуму 97,9% жителів Калінінграда вирішили приєднатися до Чехії та перейменувати Калінінград на Краловець», – мовиться у твіті, який представляє фіктивний акаунт, і що набрав уже понад 63 тисячі вподобайок і близько 6 мільйонів показів.

Не забарилися «гарячі новини» про нібито «міжнародне визнання» нових земель.

«Президент США Джо Байден офіційно передає Калінінград міністру закордонних справ Чехії Яну Ліпавському», – жартує один з твітів.

Не забули навіть про «благословення» від Папи Римського на володіння новими територіями зі словами: «Як написано в Біблії, якщо чехи хочуть Калінінград, то нехай отримають... Мені байдуже. Благослови їх Бог».

Не обійшлося без жартів з приводу псевдоісторичних аргументів Ілона Маска щодо приєднання Криму до Росії, коли він написав, що Крим нібито «був російським з 1783 року». У цьому зв’язку, чехи згадують про ще глибше історичне коріння Калініграда.

«Ілон Маск: «Калінінград був заснований у 1255 році чеським королем Пршемислом Отакаром II і тому є чеською територією», – мовиться в одному з твітів.

Офіційний твітер-акаунт України написав, що чеський жарт українцям набагато більше подобається, ніж російський.

Долучилися до жартів і серйозні установи. Американське посольство у Празі відповіло на жартівливий твіт Міністерства оборони Чехії, яке нібито попросило в американської сторони винищувачі.

Американські дипломати радо підтримали чеську забаву твітом-пропозицією, що до чеських винищувачів у Балтійському морі був би потрібен і авіаносець.

Президентка сусідньої Словаччини Зузана Чапутова написала у твітері, що «могла б би подумати про державний візит. Або ж ні».

«Браво нашим чеським друзям за те, що вони розвінчали абсурдність фіктивних російських референдумів в Україні», – написала очільниця словацької держави.

Як почалася забава в інтернеті?

Стаття у чеській Вікіпедії повідомляє, ідея цього жарту виникла ще 27 вересня 2022 року, коли сатиричну петицію веб-сайту AZ247.cz про анексію цієї території, помітили польські ЗМІ.

Польський твіт про розподіл російської Калінінградської області між Польщею та Чехією сподобався євродепутату від Чехії Томашу Здеховському, який поширив його зі словами «і як після цього не любити поляків».

Як пояснюють чеські оглядачі, популярним жарт про Краловець став через абсурдність ситуації зі спробою Росії легітимізувати за допомогою фіктивних референдумів анексію територій України, які вона навіть не контролює.

За допомогою типового для чехів абсурдного гумору, вони намагаються психологічно впоратися з війною, яка триває в Україні вже понад сім місяців, каже науковий редактор чеського щоденника Deník N Петр Коубський.

Оглядачі додають, що у такий спосіб чеське суспільство «пропрацьовує» свої історичні травми, завдані в минулому Москвою, такі як окупація Чехословаччини 1968 року, що тривала понад чотири десятиліття. Вони нагадують, що лише після того, як Росія напала на Україну, чеські політики набралися сміливості зносити пам’ятники радянської доби, так як пам’ятник маршалу Конєву в Празі. Чи перейменовувати топоніми на знак протесту, як наприклад, площу перед російським посольством, що отримала ім’я Бориса Нємцова.

Новим почуттям впевненості, що дає чехам членство в НАТО, чеські оглядачі пояснювали і небувалу підтримку українців – і на рівні прийому біженців, і на рівні постачання зброї та просування української позиції в міжнародних інституаціях.

«Нам потрібно більше тримати перед ними дзеркалом і показувати, що ми не боїмося їх і їхніх погроз і що ми готові підтримати Україну в її боротьбі за повернення всіх територій», – цитують Здеховського чеські ЗМІ.

У Росії цей польсько-чеський жарт помітили і деякі російські видання назвали його «реваншистським висловом».

Але чимало Західних оглядачів вказують на те, що анексією територій, які вона не контролює, Росія прокладає шлях до власного занепаду.

«Відсутність контролю Москви над частиною території, яку вона зараз вважає своєю, також відкриває правові двері для можливого розпаду Російської Федерації, і не лише щодо цих частин України, – каже відомий українсько-американський історик Сергій Плохій. – Тепер, коли Росія не може контролювати те, що вона вважає своєю територією, деякі її складові можуть приєднатися до категорії «неконтрольованих територій».

На сайті Гарвардського українського дослідницького інституту історик наголошує, що у національних республіках і регіонах Російської Федерації, які мають сильну етнічну ідентичність, уже відбулися масові протести у відповідь на мобілізацію.

Інші оглдяачі, зокрема аналітик CEPA Едвард Лукас у своїй нещодавній статті вказував на те, що Захід має всерйоз замислитися над проблемами, які неминуче постануть після воєнної поразки нинішнього кремлівського режиму. І однією з цих проблем, на його думку, будуть відцентрові рухи в Росії.

Демократи в Конгресі хочуть вивести військо з Саудівської Аравії та ОАЕ після рішення ОПЕК+, що йде на користь Росії

Будівля Конгресу США у Вашингтоні

Рішення ОПЕК+, об'єднання країн - основних постачальників нафти у світі, куди входить і Росія, – різко скоротити видобуток нафти в листопаді викликало активне обговорення серед політиків у США.

У провладній Демократичній партії США різко критикують позицію ОАЕ та Саудівської Аравії, які є членами ОПЕК+ . Конгресмени-демократи Том Маліновські, Шон Кестен та С'юзан Уайльд ініціювали подання до Конгресу, в якому закликали вивести із Саудівської Аравії та ОАЕ війська США.

Конгресмени назвали рішення ОПЕК+ "ворожою дією проти Сполучених Штатів і чітким сигналом, що [Саудівська Аравія та ОАЕ] обрали сторону Росії у війні проти України".

"Обидві країни давно покладаються на американську військову присутність у Перській затоці. Ми не бачимо причин, чому американські війська та підрядники мають продовжувати надавати ці послуги країнам, які активно працюють проти нас", - йдеться в ініціативі.

"Якщо Саудівська Аравія та ОАЕ прагнуть допомагати Путіну, вони мають просити оборону у нього", - додали політики.

Законодавці від опозиційної Республіканської партії на тлі цього рішення, поновили критику Байдена за буцімто недостатню увагу до стимулювання внутрішнього видобутку.

Президент США Джо Байден назвав рішення ОПЕК+ короткозорим, особливо з огляду на нестабільність на енергоринку, яку викликала війна Росії в Україні.

Для того, щоб стримати зростання цін всередині країни, США вивільнять в листопаді ще 10 мільйонів барелів нафти зі Стратегічного резерву. Байден також закликав американські компанії зменшити розрив між оптовими та роздрібними цінами на нафтопродукти, мовиться в заяві.

В середу ОПЕК+ вирішив скоротити продаж нафти на світовому ринку на 2 мільйони барелів щодня, починаючи з листопада.

Як повідомляв Голос Америки, ЄС та "Група семи" планують встановити цінові обмеження на російську нафту.

Олександра Матвійчук: Нобелівська премія миру – відзнака всьому українському народу. Відео

«В першу чергу (Нобелівська премія миру) - відзнака всьому українському народу, який у цій війні з Росією бореться за свободу і за право мати демократичний вибір, як такий. І ми зараз платимо за це досить високу ціну», - заявила голова «Центру громадянських свобод» Олександра Матвійчук.

Путін поговорив з президентом Туреччини про Україну та «останні події» 

Президент Туреччини Ердоган та президент Росії Путін під час зустрічі у Самарканді

Президент Туреччини Таїп Ердоган провів телефонну розмову з російським колегою Володимиром Путіним про покращення двосторонніх відносин. Ердоган ще раз підкреслив готовність Анкари зробити свій внесок у мирне вирішення війни в Україні, повідомили в офісі Ердогана в п'ятницю, 7 вересня.

За даними Управління комунікацій Туреччини, у розмові також обговорювалися останні події в Україні після вторгення Росії на початку цього року.

Зокрема, на свої сторінці Twitter, Управління комунікацій Туреччини оприлюднило коментар президента Ердогана щодо телефонної розмови з Путіним, з яким він виступив після п’ятничної молитви. "Він зокрема подякував за наше посередництво та сказав: "Я вітаю з успішним посередництвом", - прокоментував Ердоган.

Туреччина, яка є членом НАТО, має тісні стосунки як з Україною, так і з Росією. Наразі Туреччина намагається збалансувати обидва напрямки відносин під час війни, не приєднується до західних санкцій проти Москви, одночасно критикує російське вторгнення та поставляє Києву військові безпілотники.

Як "Голос Америки" повідомляв раніше, у заяві, яку МЗС Туреччини видало у суботу, 1 жовтня, мовиться, що Анкара відкидає російську анексію.

Разом з ООН, Туреччина виступила посередником у липневій угоді щодо розблокування експорту українського зерна з чорноморських портів, що досі залишається єдиним значним дипломатичним проривом у семимісячному конфлікті.

Відносини Туреччини з Росією є складними, оскільки дві країни тісно співпрацюють у постачанні енергоресурсів, водночас перебуваючи у суперечках щодо Сирії, Лівії та Азербайджану.

В статті використано матеріали Reuters.

"Відзнака всьому українському народу" - в "Центрі громадянських свобод" відреагували на Нобелівську премію

Українську правозахисну організацію «Центр громадянських свобод» відзначили Нобелівською премією миру 2022 року.

"Це було доволі неочікувано для мене і для нашої команди отримати Нобелівську премію миру", - каже Олександра Матвійчук, Голова "Центру громадських свобод" в коментарі Мирославі Гонгадзе, Голос Америки.

"Ми розцінюємо це не просто як відзнаку правозахисної роботи «Центру громадянських свобод», яку ми ведемо в Україні і в усьому регіоні. В першу чергу (розцінюємо це) як відзнаку всьому українському народу, який у цій війні з Росією бореться за свободу і за право мати демократичний вибір як такий. За право жити і будувати країну, в якій права кожної людини захищені, влада підзвітна, правосуддя незалежне, а поліція не розганяє мирні студентські демонстрації. І ми зараз платимо за це досить високу ціну", - додала Матвійчук.

Центр здійснює моніторинг та аналіз законопроектів на відповідність стандартам дотримання прав людини, провадить громадський контроль над діями правоохоронних органів, судів та місцевої влади, над розслідуванням злочинів, вчинених під час Євромайдану, займається документуванням політичних переслідувань у тимчасово окупованому Криму, фіксацією порушень прав людини та воєнних злочинів на Донбасі, просвітництвом у сфері прав людини та демократії, програмами міжнародної солідарності тощо, пише "Радіо Свобода".

Нагороду також отримали білоруський правозахисник Алесь Беляцький та російська правозахисна організація «Меморіал». У Нобелівському комітеті вказують: «Лауреати Нобелівської премії миру 2022 року представляють громадянське суспільство у своїх країнах. Вони протягом багатьох років пропагували право критикувати владу та захищати основні права громадян. Вони доклали видатних зусиль, щоб задокументувати військові злочини, порушення прав людини та зловживання владою. Разом вони демонструють важливість громадянського суспільства для миру та демократії».

В статті використано матеріал "Радіо Свобода".

Більше

XS
SM
MD
LG