Спеціальні потреби

Актуально

Черги, бюрократія, "кравчучки". Що "радянського" в сучасній Америці?

Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».

Мені пощастило народитись за кілька днів після того, коли у свідоцтвах про народження припинили писати «Київ, УРСР». І про радянські часи я можу судити лише із розповідей родичів. Але у Вашингтоні я побачила речі, які, як я думала, залишились в минулому й не мають місця в житті сучасної і, головне, капіталістичної країни з шаленою конкуренцією на ринку й часом, що вимірюється у доларах.

Черги

У кінці січня в Сіетлі відкрився AmazonGo - перший магазин "без кас, без продавців і без черг". І черга під його дверима у перший день простяглась на квартал.

А згадайте, як найвідчайдушніші шопоголіки ночують під магазинами у наметах, щоб першими вхопити телевізори на Чорну п'ятницю або нові айфони. Не кажучи вже про те, що у США навіть є спеціальна недешева послуга - "постояти за вас у черзі".

У Вашингтоні публіка особливо багата - столицю оточують 5 із 10 найбагатших округів в усій країні. Середній дохід однієї родини там - 100-125 тисяч доларів на рік. А тепер уявіть, що чимало з цим зовсім небідних людей щоп'ятниці спокійно стоять на вулиці під якимось модним закладом і чекають, поки звільниться столик, - у сніг, дощ, чи спеку.

Одразу згадую анекдот про «нового руського», який заходить в аптеку, бачить однісінького покупця на касі й каже: «О-о-о, тут черга, піду до іншої».

Попит на смачні, хай би й дорогі ресторани у Вашингтоні – шалений. Черги шикуються довжиною у квартал чи навіть два. Кожен новий модний тематичний бар переживає навалу відвідувачів по кілька місяців. Наприклад, до бару, присвяченому серіалу «Гра престолів», моя знайома-американка вистояла 4 години у черзі і врешті кинула цю невдячну справу.

Одна з причин таких черг полягає у специфічному ритмі життя у США. Якщо європейці ходять їсти у заклади протягом всього тижня, то американці – переважно лише з вечора четверга (на коктейль після роботи) до обіду неділі (по бранч).

У п’ятницю й суботу бари забиті. А от із вечора неділі галасливі вулиці із барами вимирають. Тож заклади часто працюють протягом робочого тижня собі у збиток. І дозволити опцію бронювання, а отже «простоювання» столиків можуть далеко не всі.

Певна річ, черги за радянських часів були спричинені дефіцитом товарів. Але у сучасному Києві я ще в житті не бачила, щоб на вхід у клуб або бар на морозі стояли півсотні людей.

Любов вашингтонців до безкоштовного

Про це можна написати окремий роман. Її можна порівняти лише із почуттями киян, коли на День Києва у зоопарку роздають морозиво. У Вашингтоні й у прилеглих містах задарма роздають не лише смаколики. Щовихідних можна знайти десятки розваг, де не вимагають оплати.

Особисто я встигла подивитись кілька кіно просто неба, поплавати в басейні на даху готелю, послухати виступи пристойних кавер-гуртів, відвідати кілька інструментальних концертів, походити на щотижневі уроки сальси, потренуватись під час промоакцій у дорогезних спортклубах, подивитись студентські спортивні змагання, двічі об’їстись морозивом просто під Капітолієм. І не заплатила ані цента. Частину з цього всього я залюбки повторю, але вже знаю, що саме обернеться марною справою і витраченими нервами й часом.

Нещодавно примхи долі укотре завели мене до найбільшого у Вашингтоні концертного залу Kennedy Center. Там щодня о шостій вечора проходять безкоштовні концерти. Тривають лише годину, невеличка сцена розташована просто у холі, а під нею ставлять розкладні стільці. Якщо на вечір нема інших планів, або виступають цікаві артисти, - непоганий варіант, правда?

Але мене спокусило інше – оманливе оголошення, що обіцяло «вечір веселих танців, що надихатиме аудиторію будь-якого віку на спортивний і здоровий новий рік. Вдягайтесь зручно!».

Такого ажіотажу я не бачила давно. У довжелезний хол набилось кількасот людей. Моя подруга прийшла за двадцять хвилин до початку, але з місця, яке вона зайняла, сцени майже не було видно. Більшість рухів інструкторки доводилось вгадувати чи вигадувати самостійно.

Ситуацію б іще врятувало, якби це був якийсь пілатес чи сальса. Але тренери обрали надпопулярну у США зумбу – це мікс танцювальних рухів і аеробіки під запальні мотиви. Розмахувати руками-ногами, бігти вперед-назад, нахилятись й підстрибувати, коли ризикуєш врізатись у людей довкола, було зовсім не те, на що я очікувала.

Коли ж я зробила крок у бік від свого місця - ковтнути води, щоб не заважати іншим, - на моє місце вскочила така завзята жінка, що я навіть не змогла їй заперечити.

Додому поверталась розчаровано, усвідомивши, що витратила на дорогу більше часу, ніж тривало заняття. Цікаво те, що більшість дівчат були у спортивній формі, з пляшкою води, та й зумбі вони не здивувались. А отже, вони знали, що це за урок. Тобто вони на такому знущанні не вперше? Чому? У більшості точно є гроші, щоб ходити на нормальні платні заняття, а до послуг студентів є шикарні за київськими мірками тренажерки.

Чи не краще вже заплатити за заняття у спорт-клубі, замість штовхатись у коридорі? Так само не розумію небідних людей, які годину стоять на вулиці під кондитерською, що дає безкоштовну кульку морозива. Або останній мій такий досвід. Десята вечора, мороз, галерея навпроти Білого дому, де проходить якийсь розважальний вечір з музикою та діджеєм, - і черга на два квартали, де стоять, зокрема, батьки з маленькими дітьми й немовлятам у візочках.

Талони на їжу

Якось на farmers market («фермерському ринку»), де продаються, зазвичай, відчутно дорожчі продукти, ніж у магазині, я побачила дуже бідного чоловіка, судячи з одягу. Але якщо я вирішила, що яблучка, у півтора рази дорожчі за магазинні, того не вартують, він набрав цілий пакет. Але розрахувався не грошима, а своїми food stamps, тобто талонами на їжу.

Програму додаткової продовольчої допомоги (Supplemental Nutrition Assistance Program, коротко “SNAP”) для малозабезпечених започаткували у 60-х як частину Війни проти бідності (War on Poverty). З того часу вона зазнала купу змін, наприклад, замість талонів відкривають банківські картки. Але механізм, що ними можна розрахуватись лише за їжу, лишився.

В місяць один безробітний може отримати до $189, а родина з чотирьох осіб – до $632. Сума зменшується залежно від рівня доходів. У жовтні 2017 року в США цією програмою скористались 46 мільйонів людей, тобто кожен сьомий американець.

Зрозуміло, що проводити знак «дорівнює» між радянськими талонами на їжу та американськими не можна. Але сам факт наявності цієї системи у США викликає в мене лише одну асоціацію.

«Авоськи» й «кравчучки»

Наскільки це можливо, американці намагаються не носити нічого важкого в руках.

Їдуть на авто в крамницю, розташовану далі, ніж за 10 хвилин пішки від дому. Великі наплічники, що за розміром нагадують валізи, на роботу в метро возять на коліщатках. Працівники технічних служб ризикують збити у коридорі необережного перехожого, бо розсікають по коридорах на спеціальних мобільних платформах, де перевозять навіть найлегші коробки.​

Знайомий американець, який через день пробігає 15 кілометрів і потім іде в тренажерку, допомагав мені затягувати величезну валізу вверх вверх по сходах навіть не припіднявши її, а гучно гупаючи коліщатками по кожній сходинці.

Коли я у своєї 20-з-чимось-річної сусідки вперше побачила shopping utility cart, тобто таку собі «кравчучку», спершу навіть не зрозуміла, що це. «А чого я маю носити продукти з магазину в руках?», - знизала вона плечима. У той момент, коли я уявила, як вона 25 хвилин пішки йде з пакетом яблук і пляшкою молока у кравчучці, зрозуміла, що американці зовсім не бояться здатись смішними чи слабкими.

Бюрократія та низька якість послуг у державних структурах

Два роки тому на новий внутрішній паспорт у Києві я записалась онлайн і витратила в черзі 5 хвилин. Тоді ж закордонний біометричний - задовго до безвізу - робила півгодини, хоч і за додаткові гроші у паспортному центрі. А тепер уявіть, що американцям треба чекати на паспорт 4-6 тижнів. Треба уточнити, що його використовують лише як закордонний, внутрішнього у США нема - є лише ID-картка.

“There is a place worse than the DMV”, тобто «Таки існує місце, гірше за Департамент транспортних засобів» (Department of Motor Vehicles). Це - перший коментар користувача на Гугл-картах про Social Security Office, Управління соціального забезпечення. І дійсно, установи, таке враження, змагаються за звання найменш зручного.

Картка соцстрахування, яку там видають, діє як ідентифікаційний номер, без якого у США не можна ступити й кроку. Він потрібен для працевлаштування, відкриття банківського рахунку, навіть щоб провести інтернет у квартирі. У мене отримання її забрало 3 довгих тижні.

А от у DMV видають ID-картки й водійські права, які треба оновлювати кожні 10 років. В обох цих установах черги – як перед кінцем світу. Дивовижно, що там і досі немає можливості записатися телефоном чи на сайті чи хоча б відслідковувати онлайн довжину черги.

Але буває гірше. Дозвіл на працевлаштування, (employment authorization document, EAD), що потрібний для людей із певними категоріями віз, коштує $410. І робиться він до 4 місяців. Бо документи на його отримання - копії віз, паспортів, банківський чек - треба фізично відправляти листом до установи, яка їх випускає. А таких на всю країну аж дві. Наприклад, найближчий до Вашингтона - у Техасі. Таке враження, що цим очікуванням і дороговизною система не стимулює тих самих мігрантів з Мексики оформлюватись на роботу легально й платити без того немалі податки.

Є й гарні новини. Оформити бізнес, наприклад, LLC (Limited liability company), щось середнє між нашим ТОВ і ФОП, можна за 10 хвилин зі свого комп'ютера.

Як і в кожній країні, у Сполучених Штатів є суттєві недоліки системи, які, здається, мали залишитись далеко в минулому. Ймовірно, ще й мої очікування були дещо завищені - бо як інакше, тут дрони розвозять посилки, машини їздять на автопілоті, а по телефону замість оператора вирішувати питання може штучний інтелект!

Але більшість вад і незручностей цілком перекриває незашореність і відкритість людей, які найчастіше все ж готові допомогти, так що хамство сприймаєш як виняток, а не як норму.

Передрук та інше використання матеріалів, розміщених на цьому веб-сайті, дозволяється за умови посилання на джерело.

Дивтіься також: Бібліотеки майбутнього: як у Вашингтоні ламають стереотипи​

Всі новини дня

В G7 виробили три етапи обмеження цін на російську нафту

Президент України Володимир Зеленський від початку лютневого вторгнення Росії в Україну закликав до повного міжнародного ембарго на російську нафту й газ, стверджуючи, що прибутками з експорту Москва фінансує війну.

Чільний представник міністерства фінансів США сказав, що країни Групи 7 (Велика Британія, Італія, Канада, Німеччина, Франція, США, Японія) планують три етапи обмеження цін на російську нафту й нафтопродукти, щоб урізати прибутки Росії від експорту енергоносіїв, які використовуються для фінансування російської війни проти України.

США ще у березні наклали заборону на імпорт російської нафти й нафтопродуктів. В ЄС часткове нафтове ембарго щодо Росії почне набирати чинності з 5 грудня. А Британія навесні заявила, що поступово припинить купувати російську нафту до кінця року.

Але на тлі вже чинних західних санкцій Росія і далі отримує великі прибутки від нафти, зокрема збільшивши продаж в такі країни як Індія і Китай, на тлі світового зростання цін на нафтопродукти.

Ідея обмеження цін полягає в тому, щоб країни - покупці узгодили і дотримувалися вимоги платити за нафту не більше визначеної верхньої межі.

Агентство Reuters передає, що заступник міністра фінансів США Бен Гарріс 4 жовтня сказав, що спочатку обмеження будуть накладені на сиру нафту, а пізніші будуть зосереджені на дизельному пальному і згодом - на менш цінних нафтопродуктах.

Бен Гарріс також сказав, що межа цін на російську нафту ще не визначена, але зауважив, що мета полягає в тому, щоб ціна була на такому рівні, який би зберігав рентабельність видобування навіть з найдорожчих свердловин у Росії.

«Обмеження цін можна буде вважати випускним клапаном для санкцій ЄС, бо перетворює повне ембарго на залежне від певних умов», - цитує Бена Гарріса Reuters з конференції у Женеві.

Газета Financial Times 4 жовтня називає план «Групи семи» експериментом і зауважує, що досі є непевність стосовно того, як обмеження цін працюватиме на міжнародному нафтовому ринку.

Танки для української армії: які потрібні та хто їх може надати? Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:06:57 0:00

Рустем Умєров: про деталі переговорів щодо обміну та зусилля з повернення усіх полонених. Інтерв’ю

Про деталі переговорів та зусилля з повернення усіх полонених Остап Яриш поспілкувався з новопризначеним головою фонду держмайна Рустемом Умєровим, який був активно долучений до процесу перемовин.

Танки для української армії: які потрібні та хто їх може надати? Відео

Танки для української армії: які потрібні та хто їх може надати? Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:06:57 0:00

"Танки - гучніші за слова" - з таким закликом надати Україні важче озброєння виступив у вересні міністр закордонних справ Литви Габріелус Ландсбергіс.

Європейські країни посилюють дипломатичний тиск на Москву. Відео

Європейські країни посилюють дипломатичний тиск на Москву. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:02:19 0:00

Європейські країни посилюють дипломатичний тиск на Москву у відповідь на незаконні спроби Росії анексувати більше українських територій.

Україна рухається до досягнення своїх воєнних цілей - помічниця глави Пентагону

ЗСУ на Донеччині, 3 жовтня 2022. REUTERS/Zohra Bensemra

Селест Волландер, помічниця міністра оборони США з питань міжнародної безпеки, відзначила успіхи ЗСУ у Харківській і Донецькій областях, а також зусилля, які здійснюються на Херсонщині.

"Схоже, що Україна зараз на шляху до досягнення всіх трьох цих цілей", — сказала Волландер в інтерв'ю вашингтонському аналітичному центру. Вона відзначила "вражаючий успіх" українських військовиків на Харківщині й "деякі ключові стратегічні успіхи" на донецько-луганському напрямку, зокрема, у місті Лиман, що "суттєво" ускладнить систему постачання і пересування росіян.

Волландер додала, що у випадку, якщо ЗСУ вдасться відвоювати позиції на Херсонщині та знищити мости і переправи через Дніпро, якими РФ проводить поставки, "це стане значною поразкою для росіян, адже ще далі відкине абміції Росії захопити Одесу, що було однією із їхніх заявлених цілей раніше цього року".

На думку високопосадовиці, також це дасть українцям "значно кращі оборонні позиції", що "ймовірно, допоможе зменшити градус "гарячої стадії" війни взимку".

У своєму зверненні в неділю президент України Володимир Зеленський заявив, що "цього тижня у звітах [від ЗСУ - ред.] найбільшу частину займає перелік звільнених від ворога населених пунктів у межах нашої оборонної операції".

Успіхи української армії відзначає навіть міноборони РФ, що зазвичай наголошує на своїх перемогах, про це пише АР. "Переважаючими танковими підрозділами на напрямку Золота Балка (Херсонщина - ред.) й Олександрівка противник зміг вклинитись в глибину нашої оборони", - сказав речник російського міноборони.

Ключовим пунктом на Луганщині залишається місто Кремінна, "адже за ним у росіян немає ліній оборони [...] й це відкриє операційний простір для українців, щоб швидко просуватись аж до державного кордону з Росією", - цитує АР українського воєнного оглядача Олега Жданова.

Як вважають деякі американські оглядачі, поразка російських сил у Лимані свідчить, що президент Росії Володимир Путін, який "за повідомленнями, особисто контролює кожен крок російських командирів на місцях", депріоритизує утримання окупованої Луганщини на користь утримання областей на півдні України.

Тим часом, Reuters анонсує, що у вівторок американська влада повідомить про надання Україні 4 додаткових систем HIMARS у межах нового пакету допомоги у 625 мільйонів доларів.

У статті використано матеріали АР, "Радіо Свобода"

Дивіться також: Генсек НАТО про заявку України на пришвидшений вступ в Альянс

Генсек НАТО: «Ми підтримуємо право України обирати власний шлях». Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:00:49 0:00

Більше

XS
SM
MD
LG